Після попередньої сенсибілізації експериментальній тварині підшкірно ввели дозу антигену. У місці ін’єкції розвинулось фібринозне запалення з альтерацією стінок судин, основної речовини та волокнистих структур сполучної тканини у вигляді мукоїдного та фібриноїдного набухання й некрозу. Яка імунологічна реакція має місцє?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку описано алергічне запалення, що виникає після повторного введення антигену сенсибілізованій тварині. Ключовим механізмом є реакція гіперчутливості негайного типу, яка опосередковується IgE та IgG і запускається швидко — протягом хвилин або годин після контакту з антигеном. При повторному контакті антиген зв’язується зі специфічними антитілами, які вже фіксовані на тучних клітинах і базофілах, що призводить до їх дегрануляції та вивільнення великої кількості медіаторів: гістаміну, серотоніну, лейкотрієнів, простагландинів і факторів активації тромбоцитів. Дія цих медіаторів викликає вазодилатацію, підвищену проникність судин і набряк, що є типовими ознаками негайної гіперчутливості. Однак описані структурні зміни — мукоїдне і фібриноїдне набухання, а також некроз — вказують на більш глибоке пошкодження тканин. Це пояснюється тим, що медіатори запалення, особливо лейкотрієни і протеолітичні ферменти, ушкоджують базальну мембрану, колагенові волокна та основну речовину, що призводить до фібриноїдного некрозу судинної стінки та екстравазації фібриногену з утворенням фібрину. На клітинному рівні активуються еозинофіли, нейтрофіли, макрофаги, які виділяють лізосомальні ферменти та активні форми кисню, що поглиблюють альтерацію тканин. Фібриноїдний некроз і пошкодження судинної стінки є характерними для важких проявів гіперчутливості негайного типу, а не сповільненого, який описує переважно клітинно-опосередковану реакцію без значного некрозу. Швидкість розвитку, виражена ексудація і залучення гуморальних механізмів підтверджують саме негайний тип. Функціонально це призводить до порушення мікроциркуляції, локального ішемічного ушкодження і, в умовах експерименту, формування вираженого фібринозного ексудату. Поява некротичних змін свідчить про тяжкий перебіг реакції та інтенсивне катаболічне пошкодження тканин під впливом медіаторів запалення. Основними наслідками можуть бути рубцювання, виразкування або хронізація процесу, якщо антигенна стимуляція триває. Тому правильна відповідь — гіперчутливість негайного типу, бо описані швидкий початок після повторного введення антигену, ексудація, судинні зміни, мукоїдне і фібриноїдне набухання та некроз — є прямими морфологічними та патогенетичними ознаками цього типу реакції. Інші варіанти не пояснюють такого гострого й інтенсивного пошкодження тканин.