При отруєнні невідомим препаратом у пацієнта спостерігались сухість слизової оболонки рота та розширення зіниць. З яким впливом пов’язана дія цього препарату?

Чому це правильна відповідь

Сухість слизової оболонки рота та мідріаз є класичними периферичними мускариновими ефектами, що виникають виключно при блокаді постсинаптичних М-холінорецепторів (М1–М5). М-холінорецептори слинних залоз (переважно М3) при фізіологічній парасимпатичній стимуляції активують фосфоліпазу С, підвищують IP3/DAG та внутрішньоклітинний Са2+, що призводить до потужної водянистої секреції слини. Блокада цих рецепторів конкурентними антагоністами (атропін, скополамін, платифілін, тропікамід тощо) повністю припиняє секрецію, викликаючи виражену сухість у роті. Аналогічно М3-рецептори радіального м’яза райдужки та циліарного м’яза при блокуються, що призводить до паралічу кругового м’яза зіниці (мідріаз) та циліарного м’яза (параліч акомодації). Механізм дії всіх класичних антимускаринових засобів — конкурентне зв’язування з ортостеричним сайтом М-холінорецепторів, що запобігає активації Gq-білків (М1, М3, М5) та Gi-білків (М2, М4). У результаті повністю блокується парасимпатична іннервація екзокринних залоз і гладкої мускулатури ока, що клінічно проявляється саме сухістю рота та розширенням зіниць. Центральні М1-рецептори також блокуються, що може викликати збудження або галюцинації при передозуванні, але периферичні ознаки виникають першими. Фармакокінетично третинні аміни (скополамін, тропікамід) добре проникають через ГЕБ, четвертинні (іпратропій, тіотропій) — ні, але всі викликають однакову периферичну антимускаринову дію. Тривалість залежить від препарату: атропін — до 6–8 годин, скополамін — до 24 годин, тропікамід — 4–6 годин. У клінічній практиці поява сухості в роті та мідріазу є патогномонічною ознакою отруєння антимускариновими речовинами (атропін, скополамін, антигістамінні І покоління, трициклічні антидепресанти, фенотіазини, рослини, що містять алкалоїди беладони). Фізостигмін (оборотний інгібітор ацетилхолінестерази) є антидотом саме при таких отруєннях. Саме блокада М-холінорецепторів є єдиним механізмом, що одночасно пояснює сухість у роті та розширення зіниць, тоді як стимуляція М-холінорецепторів викликала б протилежну картину (гіперсалівація, міоз), а адренергічні механізми не впливають на слиновиділення та зіниці таким чином.