Жінка 62-х років скаржиться на частий біль у ділянці грудної клітки та хребта, переломи ребер. Лікар припустив мієломну хворобу (плазмоцитому). Який з перерахованих нижче лабораторних показників буде мати найбільше діагностичне значення?

Чому це правильна відповідь

Мієломна хвороба є злоякісним проліферативним захворюванням плазматичних клітин кісткового мозку з моноклоновою продукцією парапротеїну — однорідного імуноглобуліну або його фрагментів (частіше IgG чи IgA, ланцюги Бенс-Джонса). Парапротеїнемія виявляється в сироватці крові як М-градієнт при електрофорезі білків — вузький пік у зоні γ- або β-глобулінів, підтверджується імунофіксацією з моноклоновим компонентом. Кістковомозкові плазмоцити (>10–30%) продукують парапротеїн у надлишку, пригнічуючи нормальний поліклональний синтез імуноглобулінів. Патогенез болю в кістках і патологічних переломів пов’язаний з остеолітичними вогнищами через активацію остеокластів фактором RANKL, що секретується мієломними клітинами, та пригніченням остеобластів (Dkk-1, sclerostin). Парапротеїн викликає гіпервіскозність сироватки, амілоїдоз AL-типу, ниркову недостатність через тубулопатію Бенс-Джонса (легкі ланцюги фільтруються, преципітують у канальцях з утворенням циліндрів). Гіперкальціємія виникає від резорбції кістки, посилюючи ниркову токсичність. Клінічно парапротеїнемія корелює з CRAB-критеріями: гіперкальціємія, ниркова недостатність, анемія (пригнічення еритропоезу IL-6 та інфільтрацією мозку), кісткові ураження. Ускладнення включають хронічну ниркову недостатність, рецидивуючі інфекції через імуносупресію, гіпервіскозний синдром з неврологічними порушеннями, амілоїдоз з кардіо- та нефропатією. Саме цей варіант правильний, бо ключова патогенетична ознака мієломної хвороби — моноклонова продукція парапротеїну плазмоцитами; причинно-наслідковий зв’язок прямий: проліферація клональних плазматичних клітин → надлишковий синтез однорідного імуноглобуліну → парапротеїнемія в сироватці та/або протеїнурія Бенс-Джонса → остеолізис, ниркова недостатність, біль у кістках і переломи, на відміну від гіпо- чи гіперпродукції нормальних білків.