На ЕКГ пацієнта мають місце такі зміни: зубець P - нормальний, інтервал P — Q - вкорочений, шлуночковий комплекс QRST - розширений, зубець R -двогорбий або двофазний. Яка із форм аритмії має місце у даного пацієнта?

Чому це правильна відповідь

Синдром WPW відноситься до преексцитації шлуночків і обумовлений наявністю додаткового атріовентрикулярного пучка Кента (або інших аномальних шляхів — пучків Махайма, Джеймса), який проводить імпульс від передсердь до шлуночків швидше, ніж нормальний АВ-вузол. Завдяки відсутності фізіологічного уповільнення в АВ-вузлі частина міокарда шлуночків (зазвичай біля основи лівого або правого шлуночка) активується передчасно, що проявляється на ЕКГ укороченням інтервалу PQ (<0,12 с) при нормальному зубці P. Передчасна деполяризація створює характерну дельта-хвилю — повільне початкове підняття комплексу QRS, через що останній стає розширеним (>0,11 с) і деформованим (двогорбий або двофазний R. Цей феномен преексцитації називається злиттям (fusion beat) — одночасна активація шлуночків по нормальному АВ-провідному шляху і по додатковому пучку. При ортодромній тахікардії імпульс циркулює по колу (вниз по АВ-вузлу, вгору по пучку Кента), що призводить до вузькокомплексної тахікардії з дельта-хвилею, а при синусовому ритмі. При антидромній — широкий комплекс і виражена преексцитація. Описані ЕКГ-зміни (нормальний P, укорочений PQ, розширений деформований QRS з дельта-хвилею) є патогінною ознакою саме синдрому WPW і не зустрічаються при інших аритміях з наведених варіантів. Тільки наявність аномального швидкого провідного шляху пояснює одночасне укорочення PQ і розширення комплексу QRST з характерною морфологією.