У хворого з клінічними ознаками імунодефіциту проведено імунологічні дослідження. Виявлено значне зниження кількості клітин, що утворюють розетки з еритроцитами барана. Який висновок слід зробити аналізуючи дані дослідження?

Чому це правильна відповідь

Тест на Е-розеткоутворення є класичним функціональним методом оцінки Т-лімфоцитів, що базується на наявності на їх мембрані CD2-рецептора (LFA-2), який специфічно зв’язується з LFA-3 (CD58) на поверхні еритроцитів барана і формує стійкі розетки при 4°C. Цей процес не потребує участі комплементу чи Fc-рецепторів і є високоспецифічним маркером саме Т-клітинного пулу. Значне зниження кількості клітин, що утворюють Е-розетки, прямо свідчить про зменшення абсолютної та відносної кількості Т-лімфоцитів у периферичній крові, що є патогенетичною основою вторинних імунодефіцитів Т-клітинного типу (ВІЛ, важкі вірусні інфекції, лімфопроліферативні захворювання, дія імуносупресантів, тимектомія тощо). Зниження Т-клітин порушує активацію макрофагів, продукцію цитокінів (ІЛ-2, ІФН-γ), цитотоксичну елімінацію вірусінфікованих клітин і кооперацію з В-лімфоцитами, що клінічно проявляється рецидивуючими вірусними, грибковими та опортуністичними інфекціями, а також підвищеним ризиком лімфом. У нормі Т-лімфоцити становлять 65–80 % від усіх лімфоцитів, що утворюють Е-розетки, і саме їх кількість найчутливіше відображає цей тест. При первинних чи вторинних Т-клітинних імунодефіцитах відсоток Е-розеток падає нижче 50–55 %, що корелює з рівнем CD3+ і CD2+ клітин при проточній цитометрії. Таким чином, зниження розеткоутворюючих клітин з еритроцитами барана є прямим доказом дефіциту Т-лімфоцитів і дозволяє диференціювати Т-клітинний імунодефіцит від В-клітинного чи комбінованого. Інші варіанти (В-лімфоцити, NK-клітини, комплемент) не беруть участі в Е-розеткоутворенні, оскільки не експресують CD2-рецептор у достатній кількості для зв’язування з еритроцитами барана.