У пацієнта під час огляду спостерігаються кальциноз шкіри, синдром Рейно, порушення моторики стравоходу, склеродактилія та телеангіоектазії. Ці зміни називаються «синдром CREST». Для якого захворювання характерні такі симптоми?

Чому це правильна відповідь

Синдром CREST є обмеженою формою системної склеродермії, аутоімунним захворюванням сполучної тканини з надмірною продукцією колагену фібробластами через активацію трансформуючого фактора росту-β (TGF-β) та сполучнотканинного фактора росту (CTGF), що стимулюють сигнальні шляхи Smad та ERK з посиленням транскрипції генів позаклітинного матриксу. Аутоантитіла, зокрема антицентромерні (ACA), зв'язуються з центромерами та активують ендотелін-1, що викликає вазоконстрикцію та проліферацію гладеньком'язових клітин судин з розвитком ендотеліальної дисфункції, фіброзу інтими та оклюзії мікроциркуляторного русла. Запальні інфільтрати з Т-лімфоцитами та макрофагами вивільняють IL-4, IL-13 та PDGF, що посилюють фіброз шкіри, підшкірної клітковини та внутрішніх органів. Кальциноз виникає через відкладення гідроксиапатиту в фіброзованій шкірі внаслідок локальної ішемії та порушення метаболізму кальцію, синдром Рейно — через вазоспастичну реакцію мікросудин на холод або стрес з активацією α2-адренорецепторів, склеродактилія — через потовщення шкіри пальців з фіксацією в зігнутому положенні, телеангіоектазії — через дилатацію посткапілярних венул на тлі ендотеліальної дисфункції, а порушення моторики стравоходу — через фіброз гладеньких м'язів та атрофію з заміщенням на колаген, що призводить до дисфагії та рефлюкс-езофагіту. Функціонально це порушує мікроциркуляцію, трофіку тканин та перистальтику травного тракту. Наслідком є прогресуючий фіброз легень з легеневою гіпертензією, ниркова криза через вазоспазм ниркових артерій та серцева недостатність через міокардіальний фіброз. Саме системна склеродермія є правильним варіантом, оскільки ключовою патогенетичною ознакою синдрому CREST є поєднання васкулопатії з ендотеліальною дисфункцією, аутоімунного фіброзу та специфічних аутоантитіл, що безпосередньо пояснює кальциноз, Рейно, стравохідні порушення, склеродактилію та телеангіоектазії як обмежену форму захворювання. Інші захворювання мають відмінні аутоантитіла, тип ураження суглобів або м'язів без характерної васкулопатії та фіброзу шкіри.