Людині внутрішньовенно ввели 0,5 л ізотонічного розчину лікарської речовини. Які з рецепторів насамперед прореагують на зміни водно-сольового балансу організму?

Чому це правильна відповідь

Внутрішньовенне введення ізотонічного розчину призводить до збільшення об’єму циркулюючої крові без зміни її осмолярності. Ізотонічність означає, що концентрація розчинених речовин у плазмі залишається практично незмінною, тому первинною змінною стає саме об’єм, а не осмотичний тиск. Регуляція об’єму крові на системному рівні здійснюється спеціалізованими механорецепторами, чутливими до розтягнення стінок судин і камер серця. Волюморецептори, розташовані у порожнистих венах та передсердях, реагують на збільшення венозного повернення і розтягнення передсердь, що безпосередньо виникає при інфузії рідини. Активація цих рецепторів відбувається за рахунок механічної деформації їх мембран, що змінює частоту аферентних імпульсів до центральних відділів регуляції водно-сольового балансу. Цей сигнал використовується для корекції секреції антидіуретичного гормону та регуляції ниркового виведення води і натрію. Волюморецепторний механізм є швидким і чутливим саме до змін об’єму, а не складу плазми. Тому він спрацьовує раніше за інші сенсорні системи при гострому введенні значної кількості ізотонічної рідини. Саме відповідність типу подразника — збільшення об’єму крові — і специфіки рецепторів, що сприймають розтягнення судин та передсердь, робить волюморецептори порожнистих вен і передсердь ключовими у цій ситуації.