До кардіологічного відділення доставлений хворий з діагнозом: гострий інфаркт міокарда. Для усунення больового синдрому (нейролептанальгезії) пацієнту необхідно ввести таку комбінацію лікарських препаратів:

Чому це правильна відповідь

Нейролептанальгезія — класичний метод знеболення при гострому інфаркті міокарда, який поєднує потужну аналгезію з нейровегетативною стабілізацією та психоемоційною седацією без значного пригнічення дихання та гемодинаміки. Фентаніл — синтетичний агоніст μ-опіоїдних рецепторів (потужність у 100 разів вища за морфін), швидко і надійно усуває найсильніший ангінозний біль, пригнічує симпатоадреналову реакцію, зменшує переднавантаження шляхом венозної вазодилатації та знижує споживання кисню міокардом. Дроперидол — бутирофеноновий нейролептик, високоселективний антагоніст дофамінових D2-рецепторів у ЦНС та периферичних судинах, чинить виражену антипсихотичну, седативну та протиблювотну дію, блокує α1-адренорецептори (запобігає рефлекторній тахікардії та гіпертензії), стабілізує гемодинаміку і потенціює аналгетичний ефект фентанілу без додаткового пригнічення дихання. Комбінація дроперидол + фентаніл створює фармакодинамічний синергізм: опіоїд забезпечує глибоку аналгезію, нейролептик — седацію, антиадренергічний захист і протиблювотний ефект, що ідеально відповідає вимогам при гострому інфаркті міокарда (швидке усунення болю, зменшення тривоги, запобігання блюванню, стабілізація АТ і ЧСС). Препарати вводяться внутрішньовенно повільно (фентаніл 1–2 мл 0,005 % розчину, дроперидол 2–5 мл 0,25 % розчину), ефект настає через 2–5 хвилин і триває 30–60 хвилин. Фентаніл метаболізується CYP3A4, дроперидол має тривалий період напіввиведення (до 3 годин), виводяться переважно печінкою. Саме ця комбінація офіційно називалася «нейролептанальгезія» (НЛА) і була стандартом купірування болю при інфаркті міокарда в багатьох протоколах до появи сучасних схем з морфіном. Жодна інша пара з переліку не забезпечує одночасно потужної аналгезії та нейровегетативного захисту.