У дитини, що часто хворіє на ангіни й фарингіти, відзначається збільшення лімфовузлів та селезінки. Зовнішній вигляд характеризується пастозністю й блідістю, м’язова тканина розвинена слабко. У крові спостерігається лімфоцитоз. Як називається такий вид діатезу?

Чому це правильна відповідь

Лімфатико-гіпопластичний діатез є конституційною аномалією, зумовленою генетично детермінованим порушенням диференціації та дозрівання Т-лімфоцитів у тимусі та недостатньою продукцією тимічних гормонів (тимозину, тимуліну, ТРХ), що призводить до часткової недостатності клітинного імунітету та гіперплазії периферичної лімфоїдної тканини. Зниження функціональної активності тимусу та недостатність апоптозу в В-зонах лімфоїдних органів викликають компенсаторну проліферацію лімфоїдної тканини з хронічним збільшенням мигдаликів, аденоїдів, периферичних лімфовузлів і селезінки. Одночасно недостатній тонус симпатоадреналової системи та зниження катехоламінового впливу на судинну стінку призводять до пастозності тканин і схильності до набряків, а слабкість катаболічних процесів і недостатність гормону росту зумовлюють гіпоплазію м’язової та сполучної тканини, блідість шкіри через знижену перфузію та лімфоцитоз у периферичній крові за рахунок накопичення незрілих і малодиференційованих лімфоцитів. Порушення імунологічної толерантності через недостатність супресорної функції Т-клітин сприяє частим запальним захворюванням верхніх дихальних шляхів (ангіни, фарингіти), схильності до алергічних реакцій і автоімунних процесів, а гіпоплазія наднирників і зниження секреції глюкокортикоїдів погіршує протизапальну відповідь. У подальшому цей діатез є фактором ризику розвитку лімфопроліферативних захворювань, тимоми та аутоімунної патології через хронічну антигенну стимуляцію на фоні недостатності регуляторних Т-клітин. Ключовою патогенетичною ознакою є саме поєднання гіперплазії лімфоїдної тканини з гіпоплазією інших мезенхімальних похідних (м’язова, сполучна тканина, наднирники), що відрізняє його від інших діатезів. Тільки лімфатико-гіпопластичний діатез характеризується лімфоцитозом, збільшенням лімфовузлів і селезінки на тлі слабкого розвитку м’язової тканини та пастозності, що повністю відповідає описаній клінічній картині.