У дитини, яка часто хворіє на ангіни та фарингіти, відзначається збільшення лімфовузлів і селезінки. Зовнішній вигляд характеризується пастозністю та блідістю, м’язова тканина розвинена слабко. У крові спостерігається лімфоцитоз. Як називається такий вид діатезу?

Чому це правильна відповідь

Лімфатико-гіпопластичний діатез є конституційною особливістю, що характеризується генетично детермінованою гіперплазією лімфоїдної тканини та недостатнім розвитком ендокринних залоз (особливо надниркових і статевих), серцево-судинної системи та сполучної тканини. Патогенетично це пов’язано з порушенням диференціювання мезенхіми в ембріональному періоді, недостатньою продукцією глюкокортикоїдів та катехоламінів, що призводить до зниження катаболічних процесів і гальмування апоптозу лімфоцитів у тимусі та периферичних лімфоїдних органах. Надлишкова проліферація Т- і В-лімфоцитів зумовлює стійкий лімфоцитоз у периферичній крові, гіперплазію мигдаликів, аденоїдів, лімфовузлів і селезінки, що клінічно проявляється частими ангінами, фарингітами та аденоїдитами через механічне звуження дихальних шляхів і порушення мукоциліарного кліренсу. Слабкий розвиток м’язової тканини, пастозність і блідість шкіри виникають через недостатність симпатико-адреналової системи та зниження тонусу судин і капілярів, що призводить до схильності до гіпотензії, порушення мікроциркуляції та легкого утворення набряків. Недостатній розвиток серця та еластичних структур судинної стінки зумовлює схильність до колаптоїдних станів і синкопе. Зниження глюкокортикоїдної функції надниркових залоз зменшує протизапальну та імуносупресивну дію, що сприяє тривалому перебігу запальних процесів і частим рецидивам інфекцій верхніх дихальних шляхів. Тривалий перебіг лімфатико-гіпопластичного діатезу може призвести до формування хронічних вогнищ інфекції, автоімунних процесів або, навпаки, до вторинного імунодефіциту при виснаженні лімфоїдної системи. Саме поєднання гіперплазії лімфоїдної тканини, лімфоцитозу, частих запальних захворювань ЛОР-органів та астенічного типу статури є патогенетичною основою лімфатико-гіпопластичного діатезу. Ключова патогенетична ознака — генетично зумовлена диспропорція між гіперплазією лімфоїдної тканини та гіпоплазією ендокринних і серцево-судинних структур, що відрізняє цей діатез від ексудативно-катарального (атопія) та інших конституційних аномалій.