У дитини, яка часто хворіє на ангіни та фарингіти, спостерігається збільшення лімфовузлів і селезінки. Зовнішній вигляд характеризується пастозністю та блідістю, м’язова тканина розвинена слабко. У крові виявлено лімфоцитоз. Як називаєгься такий вид діатезу?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку має місце імунопатологічний стан, що належить до порушень реактивності організму на тлі спадкових та внутрішніх чинників розвитку. Йдеться не про гострий патологічний процес, а про конституціональну аномалію, яка формується внаслідок дисбалансу між імунною, ендокринною та нервовою регуляцією. Патогенетично лімфатико-гіпопластичний діатез зумовлений відносною недостатністю кори наднирників та зниженим синтезом глюкокортикоїдів, що в нормі пригнічують лімфоїдну тканину. Внаслідок цього відбувається гіперплазія лімфоїдної системи з переважанням лімфоцитарної проліферації та функціональної незрілості імунної відповіді. Клітинний механізм включає підвищену проліферацію лімфоцитів, порушення їх диференціації та неефективну імунну відповідь на інфекційні агенти. Це призводить до лімфоцитозу в периферичній крові, збільшення лімфатичних вузлів і селезінки та схильності до частих інфекцій верхніх дихальних шляхів, зокрема ангін і фарингітів. Зниження тонусу симпато-адреналової системи та глюкокортикоїдної регуляції спричиняє пастозність, блідість шкіри та слабкий розвиток м’язової тканини. Недостатність катаболічних процесів і знижена адаптаційна здатність організму формують характерний фенотип таких дітей. Вирішальними патогенетичними ознаками в умові задачі є поєднання лімфаденопатії, спленомегалії, лімфоцитозу, частих інфекцій і астенічного соматичного розвитку. Саме цей комплекс симптомів чітко відповідає лімфатико-гіпопластичному діатезу і дозволяє відмежувати його від інших форм діатезів.