MedOnline Тренуватись онлайн

Чоловік 38-ми років загинув при спробі підйому вантажу. Розвинувся колаптоїдний стан. На аутопсії виявлений розрив обширної аневризми грудного відділу аорти. За життя страждав на вісцеральний сифіліс. Який патологічний процес в даному випадку обумовив зменшення міцності стінки аорти, її розширення й розрив?

Чому це правильна відповідь

При сифілітичному ураженні аорти формується специфічний мезоаортит, який має хронічно-прогресуючий перебіг і призводить до глибокої ремоделяції стінки судини. Основним патоморфологічним процесом є гранулематозне запалення з ураженням vasa vasorum, що викликає облітеруючий ендартеріїт з наступною ішемією медії. Саме ішемія гладеньком’язових клітин і фібробластів медійного шару є ключовим фактором, що запускає деградацію еластичних структур. У результаті відбувається масивна втрата еластичних волокон, які визначають пружність та здатність аорти протистояти гемодинамічним навантаженням. Макроскопічно сифілітична аорта демонструє розширення просвіту, стоншення стінки, іноді формування мешотчатої аневризми. Інтима має нерівну, “шагреневу” поверхню через рубцювання та грубе розростання сполучної тканини, що відображає перебіг хронічного фіброзного процесу. Однак, саме зміни медії є критичними для втрати міцності: вона стає атонічною, блідо-сірою, місцями з ознаками кістифікації або фрагментації структур колишніх еластичних ламел. Мікроскопічно виявляється пошкодження vasa vasorum, плазмоцитарна інфільтрація в адвентиції, облітеруючий ендартеріїт, а також виражене зменшення або повне зникнення еластичних волокон у медії. Замість них формується щільна волокниста тканина з колагеновими волокнами, які не здатні виконувати функції еластичного каркасу. Гладеньком’язові клітини атрофуються, але саме втрата еластичних структур визначає механічну деградацію судини. Унаслідок втрати еластичності аорта розширюється, формуючи мешотчаті або веретеноподібні аневризми. Такі аневризми мають тонку, непридатну до компенсації стінку, яка розривається при різкому підвищенні внутрішньосудинного тиску, наприклад, під час фізичної напруги. Розрив супроводжується масивною кровотечею та гострою судинною недостатністю, що швидко призводить до смерті. У контексті завдання ключовим є розуміння, що сифілітична аневризма аорти обумовлена не інтімальними рубцевими змінами, а саме руйнуванням еластичних структур медії. Ця морфологічна ознака, а не інші зміни стінки, безпосередньо визначає втрату міцності, розширення просвіту та ризик розриву, що робить відповідь “Зникнення еластичних волокон” єдино правильною.

Чому інші варіанти не підходять

Новоутворення судин
Неоваскуляризація може зустрічатися в грануляційному процесі, але не є провідною рисою сифілітичної аневризми. Вона не викликає розширення аорти або втрати міцності, а навпаки, є реакцією на ішемію тканини. Це не відповідає характерним змінам медії з руйнуванням еластичних ламел.
Зникнення колагенових волокон
При сифілітичному аортиті відбувається навпаки – збільшення кількості колагенових волокон як наслідок фіброзу. Колагенова тканина більш щільна, але менш еластична, однак її рівень не зменшується. Саме втрата еластичних волокон, а не колагену, є причиною механічної слабкості.
Зникнення еластичних волокон
Це ключовий патоморфологічний процес при сифілітичному мезоаортиті, який призводить до втрати пружності судинної стінки, її дилатації та формування аневризми. Відсутність еластичного каркасу робить судину вразливою до розриву, особливо при фізичному навантаженні.
Атрофія м’язового шару
Атрофія гладеньком’язових клітин дійсно відбувається при сифілітичному ураженні, але вона є вторинною до ішемії. Проте саме м’язовий шар не визначає механічну пружність аорти в такій мірі, як еластичні волокна. Тому атрофія м’язів не є безпосередньою причиною формування аневризми і її розриву.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Туберкульоз та сифіліс