Під час мікроскопії біоптату печінки виявлені гранульоми, які складаються з плазматичних, лімфоїдних, гігантських багатоядерних клітин типу Пирогова- Ланхганса, дрібних судин з ознаками ендо- і периваскуліту, зустрічаються осередки казеозного некрозу. Для якого захворювання характерно утворення таких гранульом?

Чому це правильна відповідь

Гранульоматозне запалення при сифілісі належить до специфічних інфекційних гранульоматозів і характеризується утворенням так званих гуммозних гранульом. Це продуктивно-некротичний тип запальної реакції, в якій поєднуються проліферація клітин і некроз, з переважанням плазматичних клітин у складі інфільтрату. Морфологічно гуме утворюються внаслідок повільної реакції гіперчутливості сповільненого типу на антиген Treponema pallidum, яка викликає прогресуючі некробіотичні зміни тканин. Для сифілітичної гранульоми характерне поєднання проліферативних компонентів із судинними ураженнями, що має вирішальне значення для її морфогенезу. У мікроскопічній картині класично виявляються плазматичні клітини, які відіграють ключову роль у формуванні гуммозної реакції. Значна кількість плазмоцитів є однією з найважливіших діагностичних ознак сифілітичної гранульоми і підкреслює хронічний гуморальний імунний компонент. Водночас гранульома може містити епітеліоїдні та поодинокі гігантські клітини типу Пирогова-Ланхганса, що відображає змішану інфекційно-алергічну природу відповіді. Однак для сифілісу такі клітини не є домінуючими, а лише елементом поліморфної клітинної реакції. Дуже важливим структурним компонентом гранульоми при сифілісі є судинні зміни: дрібні артеріоли і венули проявляють ознаки ендоваскуліту і периваскуліту з проліферацією ендотелію, набряком і руйнуванням стінки судини. Ці порушення прямо пов'язані з патогенезом, оскільки сифілітична інфекція уражає судини, викликаючи облітеруючий ендартеріїт, що призводить до ішемії тканинної ділянки та подальшого некрозу. Казеозний некроз при сифілісі може зустрічатися, особливо у пізніх стадіях формування гумми, хоча некроз зазвичай не такий виражений, як при туберкульозі. Макроскопічно сифілітичні гранульоми формують гумми — щільні, інколи великі, круглі вогнища із центральним некрозом, оточені широкою зоною грануляційної тканини. Вони можуть розташовуватися у печінці, шкірі, кістках, мозку. У печінці формують так званий "гепатит із порцеляновою печінкою" із щільною грубою фіброзною перебудовою. Прогресування призводить до рубцювання, деформації органа і органної недостатності. Ключовим аргументом на користь сифілісу у цьому випадку є поєднання плазмоцитарної інфільтрації, гігантських клітин Пирогова-Ланхганса, судинних реакцій з ендоваскулітом і периваскулітом, а також наявність ділянок казеозного некрозу. Така структура гранульоми є характерною для гуммозного сифілітичного гранульоматозу і суттєво відрізняється від морфології гранульом при інших інфекційних і неінфекційних процесах.