У хворого на слизовій оболонці ясен виразка овальної форми з припіднятими краями хрящоподібної щільності. Дно виразки м’ясисто-червоного забарвлення з нашаруваннями сірого кольору. При мікроскопічному дослідженні - проліферація ендотелію дрібних судин, периваскулярна лімфоплазмоцитарна інфільтрація. Про яке захворювання йдеться?

Чому це правильна відповідь

Описаний патологічний процес є специфічним гранульоматозним запаленням, характерним для первинного сифілісу, який спричинюється Treponema pallidum. На слизовій оболонці формується первинний сифілітичний афект — твердий шанкр, що морфологічно являє собою виразку овальної форми з чіткими контурами, щільними піднятими краями типу "хрящоподібної консистенції". Макроскопічні ознаки, такі як м’ясисто-червоне дно з сірими фібринозними нашаруваннями, відображають прогресуючу деструкцію епітелію при відносно помірному ексудативному компоненті. Мікроскопічно сифілітичний шанкр характеризується проліферативним васкулітом, що проявляється проліферацією ендотелію дрібних судин і розвитком вираженого периваскулярного інфільтрату, що складається переважно з лімфоцитів і плазматичних клітин. Такий інфільтрат є патогномонічним для сифілісу, оскільки плазмоцити є ключовими ефекторними клітинами гуморальної відповіді на трепонемну інфекцію. При цьому некротичні зміни не домінують, а процес має хронічно-проліферативний характер. Патогенез пов’язаний з інфікуванням тканини спірохетами, розвитком місцевого ендо- та периваскуліту, ішемією тканин та повільною деструкцією епітелію. Розвиток фіброзу та щільної консистенції виразки пов’язаний з хронічною стимуляцією макрофагів і фібробластів, що є типовим при сифілітичному ураженні. Важливо, що незважаючи на значну інфільтрацію, клітинна атипія не спостерігається, що відрізняє процес від малігнізації. Клінічно твердий шанкр зазвичай безболісний, що відповідає уповільненому гранульоматозному перебігу без гострої ексудації. Після регресу первинного афекту інфекція генералізується з розвитком вторинного сифілісу, що є характерним наслідком специфічного васкуліту та дисемінації збудника. В описі задачі поєднання специфічних макро- та мікроморфологічних ознак робить діагноз сифілісу найбільш вірогідним і виключає інші варіанти.