У хворої людини посилений рух води з кровоносних капілярів до тканин, що викликало їх позаклітинний набряк (збільшені розміри м’яких тканин кінцівок, печінки тощо). Зменшення якого параметру гомеостазу є найбільш імовірною причиною розвитку набряку?

Чому це правильна відповідь

Рух води через стінку капіляра визначається балансом сил Старлінга, де фільтрація рідини з крові в інтерстицій протидіє онкотичний тиск плазми, створений білками, насамперед альбумінами. Саме ця сила утримує воду всередині судинного русла. Зменшення онкотичного тиску плазми означає зниження концентрації білків у крові, внаслідок чого зменшується сила, що повертає воду з тканин назад у капіляри. На капілярному рівні це зміщує рівновагу в бік фільтрації, навіть без змін гідростатичного тиску. На органному рівні надлишковий вихід рідини з капілярів у міжклітинний простір призводить до накопичення інтерстиціальної рідини, що клінічно проявляється позаклітинним набряком м’яких тканин та паренхіматозних органів. Лімфатична система не здатна компенсувати такий обсяг фільтрації. Системна регуляція об’єму рідини не може ефективно усунути набряк, оскільки ключовий механізм затримки води у судинному руслі — онкотичний тиск — ослаблений. Саме тому рідина переважно залишається в тканинах. Отже, зниження онкотичного тиску плазми безпосередньо зменшує реабсорбцію води в капілярах і є механізмом, який найточніше пояснює розвиток позаклітинного набряку.