У хворого 40-ка років при прогресуванні стафілококового гнійного періодонтиту виникло гнійне запалення кістково-мозкових просторів альвеолярного відростка, а потім тіла нижньої щелепи. Мікроскопічно кісткові балки витончені, вогнища некрозу, кісткові секвестри, оточені сполучнотканинною капсулою. Який найбільш імовірний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Хронічний остеомієліт є тривалим гнійно-некротичним процесом у кістці, кістковому мозку та навколишніх м’яких тканинах, що розвивається з гострого остеомієліту при недостатній санації або зниженій реактивності організму. Макроскопічно кістка потовщена, деформована, з норицями, з яких виділяється гній, на розрізі видно секвестри — відмерлі ділянки кістки, оточені грануляційною тканиною та сполучнотканинною капсулою (секвестральна коробочка). Мікроскопічно виявляють витончення та резорбцію кісткових балок остеокластами, вогнища некрозу кісткової тканини з втратою остеоцитів у лакунах, інфільтрацію нейтрофілами в гострих ділянках, а в хронічних — лімфо-плазмоцитарну інфільтрацію, фіброз строми та утворення нової кістки (периостальна реакція з формуванням остеоїдних балок). Патогенез хронічного остеомієліту пов’язаний з персистенцією стафілококів у некротичних ділянках та біоплівці, що ускладнює проникнення антибіотиків і фагоцитозу, постійним виділенням токсинів і ферментів агресії бактерій призводить до прогресуючого руйнування кістки та утворення секвестрів. Сполучнотканинна капсула навколо секвестрів є спробою організму відмежувати некроз, але вона перешкоджає реваскуляризації та загоєнню. Ускладнення включають патологічні переломи, амілоїдоз внутрішніх органів при тривалому перебігу, формування нориць, перехід у вторинний рак (рідко) або хронічну інвалідизацію через деформацію кістки. Перехід від гострого до хронічного остеомієліту відбувається при формуванні секвестрів і секвестральних коробочок, що є патогномонічним для хронічної фази; саме наявність оточених капсулою секвестрів і витончених кісткових балок вказує на тривалий процес з чергуванням загострень і ремісій. Правильність цього варіанту зумовлена мікроскопічною картиною хронічного деструктивно-продуктивного запалення з некрозом, секвестрацією та фіброзною відмежуванням, що прямо відповідає прогресуванню стафілококового остеомієліту нижньої щелепи від періодонтиту.