У хворого, який довготривало приймав преднізолон, в результаті відміни препарату виникло загострення захворювання, зниження артеріального тиску, слабкість. З чим можна пов’язати ці прояви?

Чому це правильна відповідь

Довготривале застосування преднізолону, синтетичного глюкокортикоїду з високою афінністю до глюкокортикоїдних рецепторів і мінімальною мінералокортикоїдною активністю, призводить до негативного зворотного зв’язку на гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову вісь. Преднізолон пригнічує секрецію кортикотропін-рилізинг-гормону в гіпоталамусі та адренокортикотропного гормону в аденогіпофізі, що викликає вторинну атрофію пучкової та сітчастої зон кори наднирників і різке зниження ендогенної продукції кортизолу та, частково, андрогенів наднирників. При різкій відміні екзогенного глюкокортикоїду організм не встигає відновити власну секрецію кортизолу, виникає гостра вторинна недостатність кори наднирників з дефіцитом глюко- та мінералокортикоїдів. Клінічно це проявляється артеріальною гіпотензією (через зниження тонусу судин і зменшення об’єму циркулюючої крові внаслідок втрати мінералокортикоїдного ефекту на затримку натрію), вираженою слабкістю, втомлюваністю, нудотою, гіпоглікемією, загостренням основного захворювання (бо відсутній протизапальний і імуносупресивний ефект глюкокортикоїдів). Найтяжчим проявом є аддісоновський криз, який може призвести до колапсу та смерті. Саме ці симптоми описані в задачі і є класичною картиною синдрому відміни глюкокортикоїдів з розвитком вторинної наднирникової недостатності. Фармакокінетично преднізолон має період напіввиведення близько 3–4 годин, але біологічний ефект триває 18–36 годин, а пригнічення осі ГГНН зберігається тижні й місяці залежно від дози та тривалості терапії. Тому після курсів довше 2–3 тижнів або при дозах, еквівалентних >7,5 мг преднізолону на добу, відміну необхідно проводити поступово, знижуючи дозу протягом кількох тижнів, щоб дати час на відновлення функції наднирників. Правильна відповідь саме виникнення недостатності кори наднирників, оскільки ключовим патогенетичним механізмом є пригнічення ендогенної секреції кортизолу внаслідок тривалого екзогенного введення глюкокортикоїду з наступним різким припиненням терапії. Жоден інший варіант не пояснює одночасно гіпотензію, слабкість і загострення захворювання.