У дитячому колективі проведено планову вакцинацію проти кору. Яким методом можна перевірити ефективність проведеної вакцинації?

Чому це правильна відповідь

Вірус кору належить до родини Paramyxoviridae, роду Morbillivirus, є РНК-вмісним вірусом з негативною одноланцюговою РНК, має оболонку з глікопротеїнами F (fusion) та H (hemagglutinin), що відповідають за адгезію, злиття мембран та гемаглютинацію. Вірус несе внутрішній нуклеокапсид з білком L, P та N, чутливий до ефіру, УФ-променів та детергентів, тропний до епітеліальних клітин дихальних шляхів, лімфоїдної тканини та ЦНС при ускладненнях. Вірус має один серотип, що забезпечує стійкий імунітет після перенесеної інфекції чи вакцинації. Фактори патогенності включають білок H для зв'язування з рецепторами CD150 та nectin-4 на лімфоцитах та епітеліоцитах, білок F для злиття мембран та утворення багатоядерних гігантських клітин, V-білок для пригнічення інтерферонової відповіді. Вірус викликає імуносупресію через апоптоз лімфоцитів та порушення функції дендритних клітин. Патогенез кору починається з краплинно-повітряного проникнення через слизові дихальних шляхів, первинної реплікації в регіонарних лімфовузлах з віремією, поширенням до ретикуло-ендотеліальної системи та шкіри. Клітинні ушкодження включають багатоядерні гігантські клітини Вартіна-Фінкельдея, некроз епітелію, екзантему та енантему. Імунна відповідь гуморальна з продукцією IgM на ранній стадії та IgG для довготривалого захисту, клітинна з ЦТЛ забезпечує елімінацію інфікованих клітин; імуносупресія призводить до вторинних бактеріальних ускладнень. Діагностика кору базується на серологічному виявленні специфічних антитіл у сироватці крові методом ІФА: поява IgM свідчить про гостру інфекцію, чотирикратне наростання титру IgG у парних сироватках — про активний процес, високий титр IgG після вакцинації — про ефективність імунізації живою атенуйованою вакциною. Вірусологічне виділення на культурах клітин Vero чи ПЛР з носоглоткових змивів застосовується для підтвердження, але для оцінки поствакцинального імунітету ключовим є саме серологічний метод через визначення рівня захисних антитіл до гемаглютиніну. Диференціювати від краснухи чи парвовірусу B19 допомагає комбінація IgM/IgG та клініка. Імунітет при кору довічний, переважно гуморальний з нейтралізуючими IgG до білків H та F; післяінфекційний стерильний у більшості випадків. Вакцина жива атенуйована (штам Edmonston чи подібні) вводиться в складі КПК (кір, паротит, краснуха) у 12 місяців та ревакцинація в 6 років для досягнення сероконверсії у 95–98% щеплених. Профілактика включає планову вакцинацію, ізоляцію хворих на 5 днів після висипу та екстрену вакцинацію контактних. Саме серологічний метод є стандартним для перевірки ефективності вакцинації проти кору, оскільки дозволяє кількісно визначити титр специфічних IgG до вірусу в сироватці крові щеплених дітей, підтверджуючи формування захисного імунітету після введення живої вакцини. Ключова ознака задачі — планова вакцинація в дитячому колективі та оцінка її ефективності — безпосередньо пов'язана з серологічним моніторингом поствакцинальної відповіді, оскільки клінічних проявів немає, а захисний ефект базується на антитілах. Інші методи не дозволяють оцінити імунітет: вірусологічний чи вірусоскопічний — для виділення вірусу при хворобі, алергопроба — для клітинної гіперчутливості, біологічний — для вірулентності на тваринах.