Пацієнту, який знаходився в клініці з приводу пневмонії, ускладненої плевритом, у складі комплексної терапії вводили преднізолон. Протизапальна дія цього синтетичного глюкокортикоїда пов’язана з блокуванням вивільнення арахідонової кислоти шляхом гальмування такого ферменту:

Чому це правильна відповідь

Преднізолон є синтетичним глюкокортикоїдом середньої тривалості дії, що належить до групи кортикостероїдів з потужним протизапальним та імуносупресивним ефектом. Основний протизапальний механізм глюкокортикоїдів реалізується через зв’язування з цитозольними глюкокортикоїдними рецепторами GRα, транслокацію комплексу в ядро та трансактивацію генів, що кодують інгібіторні білки запалення. Ключовим ефектом є індукція синтезу ліпокортину-1 (анексину A1), який інгібує фосфоліпазу А2 — фермент, що відщеплює арахідонову кислоту від мембранних фосфоліпідів. Блокада фосфоліпази А2 зменшує пул вільної арахідонової кислоти, що є попередником прозапальних медіаторів: простагландинів (через циклооксигеназний шлях), тромбоксанів, лейкотрієнів (через ліпоксигеназний шлях) та фактора активації тромбоцитів. Це призводить до зниження синтезу PGE2, PGI2, LTB4, LTC4, що зменшує вазодилатацію, ексудацію, хемотаксис нейтрофілів та еозинофілів, больову чутливість та бронхоспазм. Крім того, глюкокортикоїди пригнічують транскрипцію генів прозапальних цитокінів (IL-1, IL-6, TNF-α) через трансрепресію NF-κB та AP-1. Фармакокінетично преднізолон добре всмоктується перорально, біодоступність близько 80%, сильно зв’язується з транскортином та альбуміном, метаболізується в печінці через CYP3A4 до неактивних метаболітів, виводиться нирками з періодом напіввиведення 2–4 години, що дозволяє прийом 1 раз на добу. При парентеральному введенні дія настає швидше, що важливо при тяжкому запаленні, як при плевриті. Клінічно протизапальна дія преднізолону проявляється зменшенням ексудату, болю, лихоманки та гіперергічної реакції при пневмонії з плевритом. Побічні ефекти включають імуносупресію з ризиком активації інфекцій, катаболізм білків з атрофією м’язів, глюконеогенез з гіперглікемією, затримку натрію з набряками, остеопороз та синдром Іценко-Кушинга при тривалому застосуванні. Саме цей варіант правильний, бо ключова молекулярна мішень протизапальної дії глюкокортикоїдів — інгібування фосфоліпази А2 через ліпокортин-1 з блокадою каскаду арахідонової кислоти; причинно-наслідковий зв’язок прямий: індукція ліпокортину → гальмування ФЛА2 → зменшення прозапальних ейкозаноїдів → протизапальний ефект при плевриті, на відміну від прямого інгібування циклооксигенази (НПЗЗ), ліпоксигенази (зілеутон), фосфоліпази C (сигналізація IP3/DAG) чи пероксидази (не ключова в запаленні).