Пацієнт із бронхіальною астмою тривалий час приймає преднізолон. Який механізм дії цього препарату?

Чому це правильна відповідь

Преднізолон є синтетичним глюкокортикостероїдом середньої тривалості дії, що після проникнення в цитоплазму зв’язується з цитозольними глюкокортикоїдними рецепторами (GR), викликає їх конформаційні зміни, димеризацію та транслокацію комплексу в ядро, де він взаємодіє з глюкокортикоїдними елементами відповіді (GRE) у промоторних ділянках цільових генів. Серед найважливіших геномних ефектів — індукція синтезу ліпокортину-1 (анексину-1), який є потужним інгібітором фосфоліпази А2. Пригнічення активності фосфоліпази А2 блокує вивільнення арахідонової кислоти з мембранних фосфоліпідів, що призводить до одночасного зменшення синтезу як простагландинів і тромбоксанів (шляхом циклооксигенази), так і лейкотрієнів (шляхом 5-ліпооксигенази). Саме цей механізм лежить в основі потужної протизапальної та протиалергічної дії глюкокортикостероїдів при бронхіальній астмі: знижується продукція медіаторів запалення, зменшується міграція еозинофілів, нейтрофілів і макрофагів у дихальні шляхи, пригнічується гіперреактивність бронхів і пізня астматична відповідь. Негеномні ефекти (швидкі) також частково реалізуються через мембранні глюкокортикоїдні рецептори та фізичну взаємодію з транскрипційними факторами NF-κB і AP-1, що пригнічує експресію прозапальних цитокінів (IL-1, IL-4, IL-5, IL-8, TNF-α) та адгезивних молекул. Проте ключовим і найбільш специфічним механізмом протизапальної дії глюкокортикостероїдів, який чітко відрізняє їх від усіх інших класів протиастматичних препаратів, залишається саме інгібування фосфоліпази А2 через синтез ліпокортину-1. При тривалому застосуванні преднізолону системна дія призводить до пригнічення осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники, розвитку синдрому Кушинга, остеопорозу, гіперглікемії, але протиастматичний ефект зберігається саме завдяки збереженню цього базового механізму. Саме гальмування фосфоліпази А2 є первинною і найбільш ранньою ланкою протизапальної дії глюкокортикостероїдів, тому варіант «Гальмування активності фосфоліпази А» точно відображає основний молекулярний механізм, за рахунок якого преднізолон контролює хронічне еозинофільне запалення при бронхіальній астмі. Жоден інший перелічений механізм (блокада гістамінових чи лейкотрієнових рецепторів, натрієвих каналів або дигідрофолатредуктази) не притаманний глюкокортикостероїдам.