При визначенні повітряної та кісткової провідності звуку було встановлено, що у пацієнта ліве вухо краще сприймає звук при кістковому його проведенні, що могло бути пов’язане з захворюванням:

Чому це правильна відповідь

Перевага кісткової провідності над повітряною означає порушення механічної передачі звукових коливань до рецепторного апарату при збереженій здатності равлика сприймати вібрації. У нормі повітряна провідність є ефективнішою, оскільки коливання барабанної перетинки та ланцюга слухових кісточок забезпечують підсилення звукового тиску на овальне вікно. Регуляція передачі звуку відбувається на органному рівні через узгоджену роботу барабанної перетинки, молоточка, коваделка і стремінця. Порушення рухливості цих структур зменшує амплітуду коливань, що досягають перилімфи внутрішнього вуха, і різко знижує ефективність повітряної провідності. Кісткова провідність реалізується шляхом прямої передачі вібрацій кісток черепа на капсулу лабіринту, минаючи зовнішнє та середнє вухо. За відсутності ушкодження рецепторних клітин завитки цей шлях залишається функціонально збереженим і стає відносно домінуючим. Зворотні зв’язки з боку центральних слухових структур не здатні компенсувати механічний дефект у середньому вусі, оскільки причина полягає у фізичному обмеженні руху звукопровідного апарату. Саме тому зміна співвідношення повітряної та кісткової провідності має чітку локалізаційну цінність. Локалізація дефекту зліва пояснюється тим, що саме це вухо демонструє кращу кісткову провідність порівняно з повітряною. Такий результат можливий лише при ураженні звукопровідного апарату середнього вуха зліва за збереженої функції внутрішнього вуха.