Хворому з маніакально - депресивним синдромом в стадії депресії, який скаржився на відчуття тривоги, страху, був призначений антидепресант з супутнім психоседативним ефектом. Який це був препарат?

Чому це правильна відповідь

Амітриптилін належить до групи трициклічних антидепресантів неселективного типу з вираженим інгібуванням зворотного захоплення як серотоніну, так і норадреналіну, при цьому має найсильнішу серед усіх ТЦА спорідненість до 5-HT2A, H1-гістамінових та М-холінорецепторів. Блокада 5-HT2A-рецепторів та H1-рецепторів забезпечує виражений седативний, анксіолітичний і снодійний ефект, що проявляється вже з перших днів терапії, тоді як власне тимолептична дія (підвищення настрою) розвивається через 2–3 тижні. У клінічній картині депресії з вираженим тривожно-фобічним компонентом, відчуттям страху, ажитацією саме амітриптилін є препаратом вибору, оскільки одночасно усуває тривогу та покращує сон без додаткового призначення бензодіазепінів. Фармакодинамічно амітриптилін викликає швидке зниження активності гіперактивних серотонінергічних і норадренергічних нейронів рафе та блакитного місця через десенситизацію пресинаптичних ауторецепторів (5-HT1A, α2), а блокада постсинаптичних 5-HT2A-рецепторів безпосередньо забезпечує анксіолітичний ефект. Додатково виражена антихолінергічна дія (сухість у роті, запор, затримка сечі) та блокада H1-рецепторів (сонливість) є причиною седативного профілю препарату. Клінічно амітриптилін є еталонним антидепресантом із седативним компонентом дії і рекомендований при тривожних, агіпованих і меланхолійних депресіях, особливо у складі маніакально-депресивного психозу. Саме наявність вираженої тривоги та страху в депресивній фазі біполярного розладу вимагає антидепресанта з власним анксіолітичним і седативним ефектом, яким серед запропонованих варіантів є тільки амітриптилін, тоді як інші препарати або мають стимулюючий профіль, або є інгібіторами МАО.