При дисбактеріозах, що супроводжуються процесом гниття (протей, псевдомонади) і підвищенням рН фекалій, необхідно призначати біологічні препарати, підкислюючі середовище і які проявляють антагоністичну дію. Які мікроорганізми для цього підходять?

Чому це правильна відповідь

Біфідумбактерії є бактеріями, що належать до облігатних анаеробів і складають основну частину нормальної мікрофлори товстого кишечника людини. За морфологією це грампозитивні палички, часто розгалуженої форми, без спор і джгутиків, із типовою для грампозитивних бактерій клітинною стінкою без ліпополісахаридного шару. Вони не є патогенними і виконують важливу фізіологічну роль у підтриманні мікробіоценозу кишечника. Ключовою властивістю біфідумбактерій є здатність активно ферментувати вуглеводи з утворенням органічних кислот, передусім молочної та оцтової. Саме ці метаболіти зумовлюють зниження рН кишкового вмісту та створюють кисле середовище, яке пригнічує ріст гнильної мікрофлори, зокрема протея і псевдомонад. Окрім підкислення середовища, біфідумбактерії проявляють виражену антагоністичну дію шляхом конкуренції за поживні субстрати та рецептори адгезії на слизовій оболонці кишечника. Патогенетично при дисбактеріозах із переважанням процесів гниття відбувається накопичення лужних продуктів метаболізму, таких як аміак і біогенні аміни, що призводить до підвищення рН фекалій. Введення біфідумбактерій сприяє відновленню нормального кислотно-лужного балансу в кишечнику, пригніченню росту умовно-патогенних грамнегативних бактерій і нормалізації функціонального стану кишкової слизової. Діагностично дисбактеріоз підтверджують бактеріологічним дослідженням калу з кількісною оцінкою представників нормальної та умовно-патогенної мікрофлори. Зменшення кількості біфідумбактерій є типовою лабораторною ознакою таких станів. Саме тому біологічні препарати, що містять біфідумбактерії, є обґрунтованими для корекції гнильних дисбіозів. Імунологічно біфідумбактерії сприяють формуванню місцевого кишкового імунітету, стимулюючи продукцію секреторного IgA та підтримуючи бар’єрну функцію епітелію. Специфічної вакцини не існує, а профілактика полягає у збереженні нормальної мікрофлори та раціональному застосуванні антибактеріальних засобів. Саме здатність підкислювати середовище і проявляти антагонізм щодо гнильної флори чітко вказує на біфідумбактерії як правильну відповідь.