Для виявлення джерела інфікування хворих у хірургічному відділенні патогенним стафілококом було проведено дослідження з застосуванням стандартних стафілококових бактеріофагів. Яке дослідження чистих культур, виділених із різних джерел, було проведено?

Чому це правильна відповідь

Патогенний стафілокок є бактерією, грампозитивним коком, що розташовується у вигляді грона винограду. Він має товсту пептидогліканову клітинну стінку, не утворює спор, не має джгутиків і є факультативним анаеробом. Саме ці мікроорганізми часто є збудниками внутрішньолікарняних інфекцій у хірургічних відділеннях. Стафілококи характеризуються значною біологічною та антигенною мінливістю, що ускладнює встановлення епідеміологічного зв’язку між ізолятами з різних джерел. Для з’ясування походження штамів і визначення джерела інфікування застосовують методи внутрішньовидової диференціації, які дозволяють порівняти ізольовані культури між собою. Фаготипування ґрунтується на здатності певних штамів бактерій бути чутливими або резистентними до стандартного набору типових бактеріофагів. Кожен штам стафілокока має характерний спектр чутливості до фагів, що дозволяє віднести його до конкретного фаготипу. Збіг фаготипів у культур, виділених від різних хворих або з навколишнього середовища, свідчить про спільне джерело інфекції. У клінічній мікробіології фаготипування є класичним епідеміологічним методом, який застосовують саме для аналізу чистих культур, а не для первинної діагностики захворювання. Його мета полягає у встановленні шляхів поширення збудника та контролі госпітальних інфекцій. Ключовою ознакою з умови задачі є використання стандартних стафілококових бактеріофагів для порівняльного дослідження чистих культур, виділених із різних джерел. Це прямо вказує на фаготипування як метод епідеміологічного аналізу та ідентифікації джерела інфікування.