У дитини дошкільного віку спостерігаються виражені ознаки бактеріальної кишкової інфекції: гарячка, блювання, інтоксикація, зневоднення та кров у випорожненнях. Який метод найдоцільніше застосувати з метою діагностики захворювання?

Чому це правильна відповідь

Збудником тяжкої бактеріальної кишкової інфекції з кров'ю у випорожненнях у дитини дошкільного віку найчастіше є шигели (Shigella dysenteriae, S. flexneri, S. boydii чи S. sonnei), грамнегативні нерухомі паличкоподібні бактерії родини Enterobacteriaceae без капсули, спор чи джгутиків, з тонкою клітинною стінкою та ліпополісахаридним ендотоксином, факультативно-анаеробні, ростуть на звичайних середовищах, але для селективного виділення використовують середовища з інгібіторами (Ендо, Левіна, Плоскірєва). Шигели мають низьку інфекційну дозу та високу інвазивність щодо епітелію товстої кишки. Основними факторами патогенності є шига-токсин (у S. dysenteriae типу 1), що інгібує синтез білка в еукаріотичних клітинах шляхом інактивації 60S субодиниці рибосом, ендотоксин як компонент клітинної стінки, протеїни інвазії (IpaA-D) та адгезини, що забезпечують проникнення в М-клітини та ентероцити, внутрішньоклітинне розмноження з переходом у сусідні клітини актин-полімеризацією; тропність виключно до товстої кишки людини визначає дизентерійний синдром. Патогенез шигельозу починається з фекально-орального проникнення через забруднені руки, воду чи їжу, шигели інвазують епітелій дистальної частини товстої кишки, викликають апоптоз ентероцитів, виразково-некротичне запалення з формуванням псевдомембран, ексудацією з кров'ю та слизом, системне всмоктування ендотоксину та шига-токсину призводить до гарячки, інтоксикації, зневоднення через втрату рідини; вроджена імунна відповідь активує нейтрофіли з гнійним ексудатом, набута формує гуморальні антитіла, але не запобігає реінфекції через сероваріабельність. Діагностика шигельозу в гострий період базується на бактеріологічному методі – посіві випорожнень чи ректального змиву на селективні середовища (Плоскірєва, Левіна) з подальшою ідентифікацією за біохімічними та антигенними властивостями, матеріалом є свіжі фекалії з кров'ю та слизом для максимального виділення збудника; бактеріоскопія мазка малоефективна через низьку концентрацію, серологічні методи (підвищення титру антитіл) застосовуються ретроспективно, ПЛР можливий, але культуральний метод є золотим стандартом для підтвердження та антибіотикограми. Імунітет при шигельозі слабкий, переважно гуморальний з продукцією IgA та IgG до LPS, але серотип-специфічний, післяінфекційний імунітет короткочасний; вакцини для людини відсутні в широкому застосуванні, профілактика включає гігієну рук, контроль якості води та продуктів, ізоляцію хворих та санацію носіїв. Варіант "Бактеріологічний" є правильним, оскільки при вираженій клініці дизентерії з кров'ю у випорожненнях у дитини ключовим є виділення шигел культуральним методом з фекалій для точної етіологічної діагностики та визначення чутливості до антибіотиків; це чітко відрізняє від серологічного (ретроспективний), бактеріоскопічного (низька чутливість), шкірно-алергічного (для туберкульозу чи бруцельозу) чи біопроби (експериментальна на тваринах).