В колективі дошкільної установи одночасно виявили декілька дітей з катаральним запаленням слизової оболонки трахеї та бронхів. За клінічними проявами припущено коклюшну інфекцію. Яким чином, як правило, передається коклюш?

Чому це правильна відповідь

Коклюш є бактеріальною інфекцією, збудником якої є Bordetella pertussis, дрібна грамнегативна коккобацилярна бактерія. Вона не утворює спор, не має капсули та є строго аеробною. Мікроорганізм має виражену тропність до війчастого епітелію дихальних шляхів, зокрема трахеї та бронхів, що зумовлює типову локалізацію патологічного процесу. Основними факторами патогенності Bordetella pertussis є коклюшний токсин, трахеальний цитотоксин та адгезини, які забезпечують прикріплення бактерії до війчастого епітелію. Ці фактори порушують мукоциліарний кліренс, викликають запалення слизової оболонки та сприяють накопиченню в’язкого слизу. Уникнення імунної відповіді досягається за рахунок локального ушкодження клітин епітелію та модифікації імунної реактивності. Патогенез коклюшу починається з проникнення збудника через верхні дихальні шляхи. Бактерія фіксується на слизовій оболонці трахеї та бронхів, де розмножується без проникнення в глибокі тканини. Ураження війчастого епітелію та дія токсинів призводять до розвитку катарального запалення і формування характерної клінічної картини з нападоподібним кашлем, особливо вираженим у дитячих колективах. Передача коклюшу відбувається, як правило, повітряно-краплинним шляхом. Під час кашлю, чхання або розмови хворої людини в повітря виділяються дрібні краплі слизу, що містять Bordetella pertussis, які легко вдихаються оточуючими. Саме цей механізм забезпечує швидке поширення інфекції в закритих колективах, таких як дошкільні установи. Діагностика ґрунтується на бактеріологічному дослідженні мазків із носоглотки, серологічних методах та ПЛР. Імунітет після перенесеного захворювання або вакцинації є переважно гуморальним, але не довічним. Профілактика здійснюється шляхом активної імунізації, а повітряно-краплинний механізм передачі є ключовою ознакою, що безпосередньо пов’язує властивості збудника з клінічною ситуацією, описаною в задачі.