Під час аутопсії тіла хворого, котрий помер від тяжкого ексикозу, на ґрунті профузної діареї, виявлені такі зміни: слизова оболонка прямої та сигмоподібної кишок на всьому протязі вкрита сіро-білими плівчастими нашаруваннями, що міцно з’єднані з підлеглими тканинами, між плівками розташовані множинні великі й поверхневі виразки, вкриті згортками крові. Мікроскопічно діагностовано фібринозно-виразковий коліт. Яке захворювання проявляється такими змінами?

Чому це правильна відповідь

Дизентерія є гострою бактеріальною інфекцією, зумовленою Shigella spp., для якої характерне фібринозно-виразкове запалення товстої кишки з переважною локалізацією у сигмоподібній та прямій кишках. Патогенез включає інвазію мікроорганізмів у ентероцити, цитотоксичну дію шигатоксину, коагуляційний некроз слизової і формування фібринозних плівок, міцно прикріплених до підлягаючих тканин. Макроскопічно слизова набуває вигляду сіро-білих щільних плівок, а між ними формуються великі, поверхневі виразки. Мікроскопічно визначаються ділянки коагуляційного некрозу, ексудат із великою кількістю фібрину, еритроцитів і нейтрофілів, а також тромбоутворення у дрібних судинах. Некротичні маси утворюють основу плівок, що робить їх щільними та важкими для відокремлення, на відміну від крупозного запалення. Виразки поверхневі, широко розповсюджені, що пов’язано з поверхневим, але дифузним ушкодженням епітелію і ламіна пропрія. Патогенез тяжкої ексикозної діареї при дизентерії пояснюється поєднанням масивної втрати рідини, електролітів та інтоксикацією продуктами бактеріального розпаду і тканинного некрозу. Захворювання часто супроводжується гемоколітом, кров’янистими виділеннями, тенезмами та загальною інтоксикацією. Це відрізняє його від ентеритів, що мають секреторний характер без виразкоутворення. Ускладнення дизентерії включають перфорацію кишки, масивну кровотечу, токсичний мегаколон, сепсис і тяжке зневоднення, яке може стати прямою причиною смерті, як у наведеному випадку. Прояви системної інтоксикації і втрати рідини визначають тяжкість перебігу й прогноз захворювання. У наведеному випадку ключовими ознаками, що дозволяють встановити діагноз дизентерії, є поширення фібринозних плівок у товстій кишці, їх міцне з’єднання з підлеглими тканинами, наявність множинних поверхневих виразок і фібринозно-виразкового запалення при гістологічному дослідженні. Жоден інший варіант відповіді не об’єднує ці морфологічні ознаки у типову картину.