На розтині чоловіка, який помер на 5-у добу захворювання черевним тифом, виявлені наступні зміни: групові фолікули клубової кишки збільшені, повнокровні і виступають над слизовою оболонкою, на їх поверхні видно борозди та звивини. Гістологічно: повнокрів’я і набряк тканини, наявність гранульом, які складаються з великих клітин зі світлою цитоплазмою і містять черевнотифозні палички. Про який період місцевих змін при черевному тифі можна думати?

Чому це правильна відповідь

Стадія мозкоподібного набухання є другою морфологічною стадією черевного тифу (кінець 1-го – початок 2-го тижня захворювання), коли в групових лімфатичних фолікулах (пейєрових бляшках) та солітарних фолікулах клубової кишки відбувається максимальна проліферація тифозних макрофагів (тифозних клітин), що призводить до значного збільшення та набухання фолікулів з характерним виглядом «мозкової звивини». Макроскопічно групові фолікули клубової кишки різко збільшені, повнокровні, виступають над поверхнею слизової оболонки у вигляді підвищених площадок з борознами та звивинами на поверхні, слизова над ними гіперемована; мікроскопічно в тканині фолікулів виражене повнокрів’я та набряк, утворення черевнотифозних гранульом, які складаються з великих світлих макрофагів (тифозних клітин) з пінистою цитоплазмою, що містять Salmonella typhi, строма набрякла, судини розширені, паренхіма навколо інфільтрована лімфоцитами та плазмоцитами. Етіологічно зміни викликані Salmonella typhi, патогенез включає гематогенне та лімфогенне поширення збудника в пейєрові бляшки, фагоцитоз макрофагами з подальшою проліферацією тифозних клітин, що заміщають нормальну лімфоїдну тканину, морфологічні зміни відображають період максимального розмноження збудника в макрофагах перед початком некрозу. Ускладненнями в цій стадії є ризик переходу в наступну стадію некрозу з формуванням виразок, перфорацією кишки та перитонітом, а також можливість гематогенної дисемінації з розвитком сепсису. У контексті питання з 5-ю добою захворювання, збільшеними повнокровними фолікулами з борознами та звивинами, наявністю гранульом з великих світлих клітин, що містять черевнотифозні палички саме стадія мозкоподібного набухання є правильною, оскільки це єдиний період, коли пейєрові бляшки мають вигляд «мозкових звивин» і переважають проліферуючі тифозні макрофаги без некрозу, на відміну від пізніших стадій з виразками чи загоєнням.