Пацієнта шпиталізовано до приймального відділення зі скаргами на сухість в роті, світлобоязнь та порушення зору. Об’єктивно спостерігається шкіра гіперемована, суха, зіниці розширені, тахікардія. Під час подальшого обстеження встановлено діагноз: отруєння алкалоїдами красавки. Який з лікарських засобів необхідно призначити?

Чому це правильна відповідь

Клінічна картина (сухість у роті, фотофобія, порушення акомодації, гіперемія і сухість шкіри, мідріаз, тахікардія) відповідає тяжкому антихолінергічному синдрому, зумовленому конкурентною блокадою мускаринових холінорецепторів (М1–М5) алкалоїдами красавки (атропін, гіосціамін, скополамін). Неостигмін є оборотним інгібітором ацетилхолінестерази четвертинного амонійного типу, не проникає через ГЕБ, але ефективно підвищує концентрацію ацетилхоліну в периферичних холінергічних синапсах (мускаринових і нікотинових). Збільшення рівня ендогенного ацетилхоліну дозволяє йому конкурувати з алкалоїдами за зв’язування з мускариновими рецепторами і частково відновлювати парасимпатичну іннервацію залоз, гладеньких м’язів ока, серця, ШКТ і сечового міхура. Механізм дії неостигміну полягає в карбамілюванні активного центру ацетилхолінестерази з утворенням тимчасового карбамільованого ферменту, гідроліз якого відбувається значно повільніше, ніж у випадку ацетилхоліну, тому тривалість інгібування становить десятки хвилин. У результаті концентрація ацетилхоліну в синаптичній щілині зростає в десятки разів, що забезпечує подолання конкурентної блокади М-холінорецепторів алкалоїдами красавки. Препарат вводиться парентерально (підшкірно, внутрішньом’язово або повільно внутрішньовенно), швидко розподіляється, не метаболізується CYP-ферментами, виводиться нирками у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів, тому при нирковій недостатності можлива кумуляція. Клінічно неостигмін (прозерин) є антидотом першого вибору при отруєнні антихолінергічними речовинами (атропін, скополамін, трициклічні антидепресанти, антигістамінні І покоління, фенотіазини). Він швидко зменшує тахікардію, відновлює секрецію слинних і бронхіальних залоз, звужує зіницю, усуває парез акомодації та кишкову непрохідність. Одночасно посилює нікотинові ефекти (можливі фасцикуляції, м’язова слабкість), тому при тяжких отруєннях його комбінують з атропіном у мінімальних дозах для запобігання брадикардії та бронхоспазму. Жоден інший препарат із наведених не здатний усунути антихолінергічний синдром: фенілефрин посилить тахікардію та гіпертензію, інсулін і гепарин не впливають на холінергічну передачу, сукцинілхолін є деполяризуючим міорелаксантом і лише погіршить стан.