MedOnline Тренуватись онлайн

Хворий 2 роки тому переніс операцію резекції пілоричного відділу шлунка. Спостерігається слабкість, періодична поява темних кіл під очима, задишка. В аналізі крові: НЬ - 70 г/л, ер. - 3,0*10^12/л, к.п.-0,7. Які зміни еритроцитів в мазках крові найбільш характерні для даного стану?

Чому це правильна відповідь

Після резекції пілоричного відділу шлунка розвивається стан, що призводить до порушення всмоктування заліза, оскільки саме у шлунку створюються оптимальні умови для його відновлення та солюбілізації за рахунок кислого середовища та шлункових протеаз. Нестача кислоти після операції знижує перетворення заліза з тривалентної форми у двовалентну, що значно зменшує його біодоступність. Внаслідок цього формується дефіцит заліза, який безпосередньо порушує синтез гему, тому що утворення порфіринового кільця та включення Fe2+ є критичними етапами еритропоезу. На клітинному рівні дефіцит заліза уповільнює ділення еритроїдних попередників та порушує їх нормальну диференціацію. Оскільки процеси поділу клітин частково зберігаються при пригніченому синтезі гемоглобіну, новоутворені еритроцити стають дрібнішими та бідними гемоглобіном, що морфологічно проявляється мікроцитозом та гіпохромією. Ці зміни супроводжуються зниженням кисневотранспортної здатності крові, що клінічно викликає слабкість, тахікардію, задишку, які зазначені у задачі. На системному рівні тривалий дефіцит заліза спричинює компенсаторну активацію еритропоезу за рахунок еритропоетину, але без доступного субстрату еритроцити формуються неповноцінними. Цей процес зумовлює зменшення середнього об’єму еритроцитів (MCV) та кольорового показника, що прямо відповідає лабораторним даним в умові. Мікроцитоз є ключовою морфологічною ознакою такого еритропоезу і найкраще відображає дефект синтезу гемоглобіну. Наслідками даного стану є прогресуюча тканинна гіпоксія, дисфункція органів, а за тривалого перебігу — трофічні порушення шкіри, нігтів, слизових, а також імунні зрушення, пов’язані з дефіцитом заліза як кофактора ферментів. Тому клінічна картина слабкості та «темних кіл» під очима є закономірним проявом хронічної гіпоксії. Саме мікроцити є правильним варіантом, оскільки відображають морфологічні зміни при сидеропенічній анемії. Інші варіанти відповідають іншим типам порушень еритропоезу, зумовленим дефіцитом вітаміну B12/фолатів, механічним руйнуванням еритроцитів або мембранними дефектами, що не відповідає клінічному сценарію постгастректомного синдрому з дефіцитом заліза.

Чому інші варіанти не підходять

Овалоцити
Овалоцити характерні для спадкових дефектів мембрани або мегалобластної анемії, де порушення синтезу ДНК змінює форму клітин. При дефіциті заліза основним механізмом є порушення синтезу гемоглобіну, а не мембранні патології, тому форма клітин не стає овальною. Клініка з низьким кольоровим показником та мікроцитозом не відповідає цій морфології.
Макроцити
Макроцити виникають при порушенні синтезу ДНК, що сповільнює мітози і призводить до збільшення клітин за рахунок порушення дозрівання, типово при дефіциті B12 або фолатів. У задачі є гіпохромія та низький кольоровий показник, що свідчить про порушення синтезу гему, а не ДНК. Тому макроцитоз не узгоджується з патогенезом.
Мегалоцити
Мегалоцити є проявом важкої мегалобластної анемії та характеризуються гігантськими клітинами через дефіцит ДНК-синтезу. Цей механізм супроводжується високим кольоровим показником, панцитопенією та неврологічними порушеннями. У задачі знижений гемоглобін та кольоровий показник свідчать про дефіцит заліза, тому мегалоцитоз неможливий.
Шизоцити
Шизоцити формуються внаслідок механічної гемолізу при мікроангіопатіях, де еритроцити руйнуються у судинному руслі. Це супроводжується гемолітичною анемією з жовтяницею, підвищеним ЛДГ та ретикулоцитозом. У даному випадку немає ознак гемолізу, натомість є гіпохромна анемія, тому шизоцити не відповідають клінічній картині.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Патофізіологія системи крові