Під час проведення морфологічного дослідження периферичної крові хворого було помічено, що у еритроцитів забарвлена лише периферична частина, а в центрі є незабарвлене прояснення. Кольоровий показник - 0,56. Яка анемія найімовірніша у цього пацієнта?

Чому це правильна відповідь

Морфологічна картина з появою еритроцитів з центральним проясненням (аннулоцити) та різко зниженим кольоровим показником (0,56) свідчить про виражену гіпохромію, що є патогномонічною ознакою залізодефіцитної анемії. Дефіцит заліза блокує синтез гему на стадії включення Fe2+ у протопорфірин IX ферментом гемсинтазою, що призводить до зниження вмісту гемоглобіну в еритроцитах при збереженому або навіть прискореному синтезі глобінових ланцюгів. Через недостатнє наповнення гемоглобіном еритроцит стає тонким, плоским, з великою зоною центрального прояснення (аннулоцит), мікроцитарним і гіпохромним. Зниження активності феррохелатази та накопичення вільного протопорфірину в еритроцитах порушує нормальну архітектуру мембрани, зменшує її міцність і сприяє формуванню пойкілоцитів та шизоцитів. Кольоровий показник нижче 0,85 чітко відображає зменшення концентрації гемоглобіну в одиниці об’єму еритроцитів. Ключова патофізіологічна ознака – саме порушення синтезу гему через дефіцит заліза, що призводить до гіпохромії та мікроцитозу, тоді як при інших анеміях такого вираженого центрального прояснення та зниження КП не буває. При тривалому залізодефіциті розвивається дистрофія епітеліальних тканин (атрофічний гастрит, койлоніхія, сидеропенічний синдром), порушення оксидативного фосфорилювання в мітохондріях через дефіцит залізовмісних ферментів, зниження імунної реактивності та толерантності до фізичного навантаження.