Смерть хворого 16 років настала від розлитого (поширеного) фібрінозно-гнійного перитоніту. На розтині в нижньому ділянці тонкої кишки виявлена виразка, що повторює форму Пеєрових бляшок, з перфорацією стінки кишки. Мікроскопічна дослідження виявило невизначеність малюнка лімфоїдної тканини, витіснення її проліферуючими моноцитами, які формують гранульоми. Ускладнення якого захворювання стало причиною смерті?

Чому це правильна відповідь

Черевний тиф є гострим інфекційним захворюванням, спричиненим Salmonella Typhi, яке має виражену тропність до лімфоїдної тканини тонкої кишки, особливо до Пеєрових бляшок. Характерною рисою є розвиток виразок, які повторюють їх анатомічну форму, зазвичай у клубовій кишці. Виразки мають видовжену, овальну форму, розташовану вздовж осі кишки і є наслідком некрозу гіперплазованої лімфоїдної тканини. Перфорація стінки кишки є грізним ускладненням, що призводить до розлитого фібринозно-гнійного перитоніту. Мікроскопічно в Пеєрових бляшках виникає гіперплазія ретикулоендотеліальних клітин, формування "тифозних гранульом", що складаються з проліферуючих моноцитів та макрофагів, які витісняють нормальну лімфоїдну архітектоніку. Некроз цих структур приводить до утворення виразок, які проникають через слизову та підслизову оболонки, а при прогресуванні — до м’язового шару. Деструкція судин сприяє крововиливам, інфільтрації і виходу ексудату, що призводить до фібринозно-гнійного запалення очеревини. Патогенез черевного тифу включає проникнення бактерій у лімфоїдну тканину, їх фагоцитоз макрофагами, внутрішньоклітинне розмноження і дисемінацію, що викликає системну інтоксикацію. Хронічна стимуляція імунної системи з активною проліферацією моноцитів створює умови для некротичного розпаду бляшок. Перфорація виникає на піку некротичного процесу, коли стінка кишки стає слабкою і не витримує внутрішнього тиску. Перитоніт у цьому випадку набуває фібринозно-гнійного характеру через поєднання масивного некрозу, бактеріального обсіменіння і сильного прозапального цитокінового відповіду. Морфологічно в очеревині наявні фібринозні нашарування, гнійний ексудат і дифузна лейкоцитарна інфільтрація, що відображає гострий запальний процес. Перитоніт є найчастішою причиною смерті при тяжкому черевному тифі і має високу летальність без своєчасного лікування. У задачі описано класичні ознаки черевного тифу: виразка у формі Пеєрової бляшки, проліферація моноцитів з руйнуванням архітектоніки лімфоїдної тканини, гранульоматозні зміни та перфорація з розвитком фібринозно-гнійного перитоніту. Жодне інше захворювання не дає такої комбінації морфологічних ознак, тому саме цей варіант є правильним.