Хворий переніс повторний інтрамуральний інфаркт міокарда. Після лікування та реабілітації виписаний у задовільному стані під нагляд дільничного терапевта. Через 2 роки загинув у автомобільній катастрофі. Який характер патологічного процесу в міокарді було встановлено на розтині?

Чому це правильна відповідь

Крупновогнищевий кардіосклероз є постінфарктним рубцевим зміною міокарда, що формується на місці перенесеного трансмурального або інтрамурального інфаркту через повну організацію некротичної зони з заміщенням її грубою волокнистою сполучною тканиною; макроскопічно в міокарді виявляється великий щільний білувато-сірий рубець розміром декілька сантиметрів, часто з нерівними контурами, що деформує стінку лівого шлуночка та може призводити до її витончення або аневризми, мікроскопічно рубець складається з щільних пучків колагенових волокон з невеликою кількістю фібробластів і судин, без кардіоміоцитів, по периферії можуть зберігатися острівці гіпертрофованих міоцитів з ознаками компенсаторної гіперплазії ядер. Патогенетично крупновогнищевий кардіосклероз є кінцевим етапом загоєння інфаркту міокарда, коли протягом 6–8 тижнів після некрозу відбувається повне розсмоктування некротичних мас макрофагами, проліферація фібробластів та синтез колагену з утворенням зрілого рубця; через 2 роки після інфаркту процес повністю завершений, залишається лише щільна сполучна тканина, що не здатна до скорочення, що призводить до порушення систолічної та діастолічної функції серця. Ускладненнями крупновогнищевого кардіосклерозу є хронічна