Під час гістологічного дослідження серця померлого від гострої серцевої недостатності у міокарді лівого шлуночка виявлена ділянка омертвіння, відмежована від неушкодженої тканини зоною повнокровних судин, дрібних крововиливів та лейкоцитарною інфільтрацією. Який діагноз найбільш імовірний?

Чому це правильна відповідь

Інфаркт міокарда є формою некрозу, що розвивається внаслідок гострої ішемії з повним припиненням кровопостачання ділянки серцевого м’яза. Це коагуляційний некроз, який морфологічно характеризується загибеллю кардіоміоцитів із збереженням загальної архітектоніки тканини на ранніх етапах. Типовою є поява чітко відмежованої зони некрозу, що виникає в результаті тромбозу або критичного стенозу коронарних артерій, що спричинює гостру серцеву недостатність, як у даному випадку. Мікроскопічно у гострому інфаркті міокарда виявляють некротичну ділянку з еозинофілією цитоплазми, загибеллю ядер через каріолізис або каріорексис, а також втратою поперечної посмугованості. Важливою реакцією тканини на некроз є виражене повнокров’я судин у периферійній зоні, яке пов’язане з реактивною гіперемією. Дрібні крововиливи виникають через ушкодження судин, а лейкоцитарна інфільтрація є проявом гострої запальної реакції, спрямованої на елімінацію некротичних мас. Патогенетично гострий інфаркт міокарда запускає каскад подій, що включає вивільнення прозапальних медіаторів, активацію нейтрофілів та підвищення проникності судин. Лейкоцитарна інфільтрація є характерною для першої доби, коли нейтрофіли активно мігрують у зону некрозу. Крововиливи та повнокров’я є результатом гострого судинного ушкодження, але розташовані переважно на межі між життєздатними та некротичними тканинами. Інфаркт міокарда може ускладнюватися розривом стінки серця, тампонадою, папілярною дисфункцією, аритміями та серцевою недостатністю. У гострих випадках саме серцева недостатність стає причиною смерті, що узгоджується з клінічними даними. Важливим наслідком некрозу є подальша організація та формування рубця, яка починається з проліферації макрофагів і фібробластів після очищення вогнища. У контексті описаної морфології — зона омертвіння з виразною межою, повнокров’я периферійних судин, крововиливи та лейкоцитарна інфільтрація — це класична картина гострого інфаркту міокарда. Жодна інша патологія з переліку не дає подібної комбінації коагуляційного некрозу та гострої запальної відповіді.