Під час дослідження коронарних артерій виявлені атеросклеротичні бляшки з кальцинозом, що закривають просвіт судин на 1/3. У м’язі дрібні множинні білуваті прошарки сполучної тканини. Як називається процес, виявлений у міокарді?

Чому це правильна відповідь

Дифузний кардіосклероз є хронічним незапальним ураженням міокарда, яке формується як наслідок тривалого порушення коронарного кровообігу, що призводить до хронічної ішемії кардіоміоцитів та їх поступової загибелі з подальшою заміною на сполучну тканину. Такий процес має характер організованого рубцювання, що відбувається одночасно у багатьох ділянках серцевого м’яза, тому морфологічно визначаються численні дрібні прошарки фіброзної тканини. Зазвичай він розвивається при повільній прогресуючій атеросклеротичній оклюзії коронарних артерій, без виражених епізодів гострого некрозу. Макроскопічно міокард має блідувато-сіру або білувату строкату поверхню, з множинними дрібними рубцевими прошарками, що рівномірно розподілені. Мікроскопічно визначається дифузне збільшення інтерстицію за рахунок колагенових волокон, атрофія та гіпертрофія кардіоміоцитів, інколи їх фокальна загибель. Важливо, що фіброз тут багатовогнищевий, але дрібновогнищевий, і не утворює великих рубців, як у післяінфарктному варіанті. Патогенетично дифузний кардіосклероз є наслідком тривалої ішемії, яка не достатньо гостра, щоб викликати масивний некроз, але достатньо тяжка, щоб спричинити повторювані мікропошкодження міокарду. Атеросклеротичні бляшки, що закривають просвіт на третину, значно порушують коронарний кровотік, особливо в умовах підвищеної потреби міокарда, що створює хронічний дефіцит кисню. Повільне рубцювання призводить до прогресуючого зниження скоротливої здатності та діастолічної дисфункції. Ускладненням такого процесу є розвиток хронічної серцевої недостатності, порушення ритму, особливо через фіброз інтерстицію, розширення порожнин серця та дилатаційна кардіоміопатія. На відміну від гострих форм, тут немає масивного некрозу, тому гострі розриви або гостра смерть менш імовірні, але прогресуюча недостатність є типовою. Саме рівномірне цяткове рубцювання міокарда у вигляді білуватих прошарків без великих вогнищ некрозу, у поєднанні з вираженим атеросклерозом коронарних артерій, робить діагноз дифузного кардіосклерозу найбільш відповідним, що відрізняє його від локалізованих постінфарктних змін та інших варіантів ураження міокарда.