У дитини 7-ми років, яка неодноразово хворіла на стрептококову ангіну, лікар припускає розвиток ревматизму. Призначено серологічне дослідження. Наявність антитіл до якого з стрептококових антигенів найімовірніше підтвердить передбачуваний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Бета-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes) — грампозитивний кок, що розташовується ланцюжками, факультативний анаероб, має капсулу з гіалуроновою кислотою, М-білок на поверхні та численні фактори патогенності. Серед екзотоксинів ключовий — стрептолізин О, гемолітичний токсин, який руйнує мембрани еритроцитів, лейкоцитів та кардіоміоцитів, має антигенні властивості та стимулює сильну антитільну відповідь. Стрептолізин О відіграє роль у патогенезі постстрептококових ускладнень, зокрема ревматичної лихоманки: токсин пошкоджує тканини серця, суглобів та ЦНС, а імунні комплекси та молекулярна мімікрія між стрептококовими антигенами (М-білок, вуглевод групи А) та тканинами міокарда призводять до аутоімунного запалення. Антитіла до стрептолізину О (АСЛО) з'являються через 1–3 тижні після ангіни, досягають піку на 4–6 тижні та свідчать про недавню стрептококову інфекцію групи А. У діагностиці ревматизму серологічне визначення антитіл до позаклітинних антигенів стрептокока є ключовим: підвищення титру АСЛО (>200–300 ОД у дітей) разом з антитілами до ДНКаза B чи гіалуронідази підтверджує перенесену інфекцію S. pyogenes. Капсульний полісахарид (гіалуронова кислота) слабкоімуногенний, С-вуглевод визначає групу, але не вказує на недавню інфекцію, еритрогенний токсин пов'язаний з скарлатиною, М-білок — поверхневий антиген, антитіла до нього не рутинно визначають. Імунітет при стрептококовій інфекції типоспецифічний (до М-білка), гуморальний, але не запобігає ревматизму, який має аутоімунну природу. Вакцини проти S. pyogenes немає через ризик перехресної реактивності. Профілактика ревматизму — своєчасна антибіотикотерапія ангіни пеніциліном для елімінації стрептокока. Саме О-стрептолізин є ключовим антигеном для серологічного підтвердження недавньої стрептококової інфекції групи А, бо антитіла до нього (АСЛО) різко підвищуються після фарингіту та корелюють з ризиком ревматизму; причинно-наслідковий зв'язок прямий: продукція стрептолізину О під час ангіни → імунна відповідь з високим титром АСЛО → маркер для діагностики постстрептококового ревматизму, на відміну від інших антигенів, антитіла до яких або не підвищуються значно, або не рутинно визначаються.