У дитини 6-ти років захворювання почалося гостро з різкого катару в зіві та на мигдаликах, який поширився на слизову оболонку рота, язик ('малиновий язик') та глотку. На поверхні мигдаликів некрози. Місцями внаслідок відторгнення некротичних мас утворюються виразки. Шийні лімфовузли збільшені. На тілі, за винятком носогубного трикутника, спостерігається дрібнокрапковий висип яскраво-червоного кольору. Яке захворювання можна припустити?

Чому це правильна відповідь

Збудником скарлатини є бета-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes), грампозитивна бактерія з сферичною формою клітин, що розташовуються ланцюжками, без спороутворення, з тонкою капсулою у деяких штамів, але без джгутиків чи пілів як основних структур руху. Цей мікроорганізм продукує еритрогенний екзотоксин (токсин Діка), який є ключовим фактором патогенності, а також ферменти агресії, такі як стрептокіназа, гіалуронідаза, ДНКаза, що сприяють поширенню інфекції, та М-протеїн як адгезин і фактор уникнення фагоцитозу. Патогенез скарлатини починається з повітряно-крапельного проникнення збудника на слизову оболонку ротоглотки, де розвивається первинний осередок у вигляді некротичного тонзиліту з утворенням виразок після відторгнення некротичних мас, регіонарним лімфаденітом шийних вузлів; еритрогенний токсин всмоктується в кров, викликаючи системну токсичну реакцію з дрібнокрапковим висипом на шкірі (за винятком носогубного трикутника), "малиновий язик" через десквамацію епітелію сосочків, інтоксикацію; вроджена імунна відповідь активує макрофаги та нейтрофіли в осередку, а набута формує антитоксичний гуморальний імунітет, що запобігає повторним випадкам з висипом. Діагностика базується на клінічній картині з характерним висипом, "малиновий язик", некрозами на мигдаликах; матеріал для дослідження — мазок з зіву та мигдаликів для посіву на кров'яний агар з виявленням зон бета-гемолізу та ідентифікацією бета-гемолітичного стрептокока групи А за антигенними властивостями (груповий полісахарид А), серологічні реакції на підвищення титру антистрептолізину О чи анти-ДНКази В підтверджують недавню інфекцію, але ключовим є культуральна ідентифікація, що диференціює від вірусних екзантем чи дифтерії. Імунітет після скарлатини є стійким антитоксичним (гуморальним) щодо еритрогенного токсину, що запобігає повторному висипу, але антибактеріальний імунітет слабкий, дозволяючи реінфекції без токсичних проявів; вакцини проти скарлатини немає, профілактика включає ізоляцію хворих, антибіотикотерапію пеніцилінами для джерел інфекції та неспецифічні заходи гігієни. Саме варіант "Скарлатина" є правильним, бо ключовими ознаками з умови задачі є дрібнокрапковий яскраво-червоний висип на тілі з блідим носогубним трикутником, "малиновий язик", некрози на мигдаликах з виразками, що безпосередньо пов'язано з дією еритрогенного токсину Streptococcus pyogenes на судини шкіри та епітелій язика, а місцевий некротичний тонзиліт з лімфаденітом відображає первинне ураження ротоглотки; це чітко відмежовує скарлатину від простої стрептококової ангіни (без висипу та токсину), дифтерії (з плівчастими нальотами), кору (з плямисто-папульозним висипом та плямами Коплика) чи менінгококового назофарингіту (без висипу та некрозів).