У хворого 32-х років після оперативного втручання розвинувся гнійний процес. Із гною рани виділено культуру S. aureus. Який з перерахованих тестів найдоцільніше використати для диференціації S. aureus від S. epidermidis?

Чому це правильна відповідь

Staphylococcus aureus є грампозитивною коковою бактерією, що розташовується у вигляді скупчень, подібних до виноградного грона. Він належить до родини Staphylococcaceae, не утворює спор і не має джгутиків, але часто формує мікрокапсулу. На відміну від Staphylococcus epidermidis, S. aureus є класичним патогеном людини, який часто спричиняє гнійно-запальні процеси після хірургічних втручань. Ключовим фактором патогенності S. aureus є здатність синтезувати коагулазу — фермент, що зсідає плазму крові шляхом перетворення фібриногену на фібрин. Це сприяє утворенню фібринового бар’єра навколо бактеріальних клітин, що захищає їх від фагоцитозу та дії факторів імунної системи. Саме цей механізм зумовлює високу інвазивність і гнійний характер інфекцій. У патогенезі післяопераційних гнійних ускладнень S. aureus відіграє провідну роль завдяки поєднанню коагулазної активності з продукцією інших факторів агресії, таких як гемолізини, лейкоцидини та ферменти тканинної деструкції. Staphylococcus epidermidis, навпаки, є умовно-патогенним мікроорганізмом, який зазвичай спричиняє інфекції, пов’язані з імплантами, і не продукує коагулазу. Для лабораторної діагностики та диференціації стафілококів плазмокоагулазний тест є класичним і найбільш специфічним методом. Він дозволяє чітко відрізнити коагулазопозитивний S. aureus від коагулазонегативних стафілококів, зокрема S. epidermidis, що має принципове клінічне значення. Вирішальною мікробіологічною ознакою з умови задачі є виділення культури S. aureus з гною післяопераційної рани. Саме коагулазна активність є прямим причинно-наслідковим фактором, який пояснює інвазивність збудника і водночас є найнадійнішим критерієм його диференціації від S. epidermidis.