З гнійної рани хворого виділений патогенний стафілокок і визначена чутливість його до антибіотиків: пеніцилін - зона затримки росту 8 мм ; оксацилін - 9 мм ; ампіцилін - 10 мм ; гентаміцин - 22 мм ; лінкоміцин - 11 мм. Який антибіотик необхідно вибрати для лікування хворого?

Чому це правильна відповідь

Визначення чутливості методом дифузії в агар (дискодифузійний метод) базується на розмірі зони затримки росту навколо диска з антибіотиком: чим більша зона, тим вища чутливість мікроорганізму. За стандартами CLSI (раніше NCCLS) для стафілококів інтерпретація зон для наведених антибіотиків така: пеніцилін ≤10 мм — резистентний, 11–28 мм — чутливий; оксацилін ≤10 мм — MRSA (резистентний), ≥13 мм — MSSA (чутливий); ампіцилін для стафілококів взагалі не стандартизований, але зони ≤11 мм свідчать про резистентність; лінкоміцин ≤14 мм — резистентний, ≥21 мм — чутливий; гентаміцин ≤12 мм — резистентний, 13–14 мм — проміжна, ≥15 мм — чутливий (при 22 мм — високочутливий). Отже, виділений стафілокок має зони затримки росту 8–10 мм до всіх β-лактамів (пеніцилін, оксацилін, ампіцилін), що однозначно вказує на продукцію β-лактамази та/або наявність mecA-гену (MRSA), тоді як зона 22 мм до гентаміцину свідчить про високу чутливість до цього аміноглікозиду. Гентаміцин є бактерицидним аміноглікозидом другого покоління, незворотно зв’язується з 30S-субодиницею рибосом, порушуючи ініціацію трансляції та викликаючи помилкове зчитування мРНК, що призводить до синтезу нефункціональних білків і загибелі бактерії. Активність гентаміцину проти стафілококів (включаючи MRSA) не залежить від наявності β-лактамаз чи змінених пеніцилінзв’язуючих білків, тому зберігається при резистентності до всіх β-лактамів. Фармакокінетично гентаміцин вводиться парентерально, не всмоктується з ШКТ, не зв’язується з білками плазми, створює високі концентрації в гнійних вогнищах, виводиться нирками в незміненому вигляді, що вимагає корекції дози при нирковій недостатності, але забезпечує виражену постантибіотичну дію. Клінічно гентаміцин є препаратом вибору при тяжких стафілококових інфекціях (особливо гнійних ранах, остеомієліті, сепсисі), спричинених штамами з множинною резистентністю до пеніцилінів, цефалоспоринів та лінкозамідів. Описана в задачі ситуація — гнійна рана, стафілокок з зонами затримки росту ≤10 мм до всіх β-лактамів і 22 мм до гентаміцину — є класичною для MRSA або високовірулентного β-лактамазопродукуючого штаму, при якому єдиним чутливим препаратом з наведеного списку є гентаміцин. Жоден з β-лактамів (пеніцилін, оксацилін, ампіцилін) та лінкоміцин не мають клінічної ефективності при таких розмірах зон.