Реалізація загального адаптаційного синдрому здійснюється переважно через нейроендокринну систему. Якій з ланок цієї системи належить провідна роль у патогенезі реакції, що розвішається?

Чому це правильна відповідь

Стресовий стимул активує гіпоталамус, який секретує кортикотропін-рилізинг гормон у портальну систему гіпофіза, стимулюючи аденогіпофіз на клітинному рівні. Кортикотропін-рилізинг гормон зв'язується з рецепторами на кортикотропних клітинах, підвищуючи рівень цАМФ і секрецію адренокортикотропного гормону в системний кровотік. Адренокортикотропний гормон активує G-білок-залежні рецептори в пучковій зоні кори надниркових залоз, посилюючи синтез і вивільнення кортизолу через активацію холестерол-естерази. Кортизол підвищує глюконеогенез у печінці, мобілізує амінокислоти з м'язів і посилює катаболізм, забезпечуючи субстрати для енергетичного обміну під час стресу на системному рівні. Зворотний зв'язок реалізується негативним впливом кортизолу на гіпоталамус і гіпофіз, зменшуючи секрецію кортикотропін-рилізинг гормону та адренокортикотропного гормону при досягненні достатньої концентрації. Цей механізм гіпофізарно-адреналової осі забезпечує провідну роль у загальному адаптаційному синдромі саме через мобілізацію енергетичних ресурсів і підтримання гомеостазу в умовах тривалого стресу.