MedOnline Тренуватись онлайн

При обстеженні лікарем хворої людини на основі клінічних даних був поставлений діагноз парагрип. Яким із перелічених способів може передаватись це захворювання?

Чому це правильна відповідь

Парагрип спричиняється вірусами парагрипу людини, які належать до родини Paramyxoviridae. Це РНК-вмісні віруси з однонитковою негативною РНК, мають ліпопротеїнову оболонку з глікопротеїновими шипами, що забезпечують адсорбцію до клітин епітелію дихальних шляхів. Як віруси з оболонкою, вони є нестійкими у зовнішньому середовищі та потребують тісного контакту для передачі. Основними факторами патогенності параміксовірусів є поверхневі глікопротеїни, зокрема гемаглютинін-нейрамінідазний та білок злиття, які забезпечують прикріплення вірусу до клітин респіраторного епітелію та проникнення в них. Завдяки цим білкам вірус легко поширюється з мікрокраплями слизу під час кашлю, чхання або розмови. Патогенез парагрипу пов’язаний із первинним проникненням вірусу через слизову оболонку верхніх дихальних шляхів. Там відбувається реплікація вірусу в клітинах епітелію, що призводить до їх ушкодження, запальної реакції та розвитку клінічних симптомів — риніту, фарингіту, ларингіту та загальної інтоксикації. Поширення інфекції відбувається без участі крові або травного тракту. Діагностика парагрипу зазвичай ґрунтується на клінічних даних та епідеміологічному анамнезі, а за потреби підтверджується вірусологічними або молекулярно-генетичними методами. Матеріалом для дослідження є змиви зі слизової носоглотки, що ще раз підкреслює респіраторний характер інфекції. Імунітет після перенесеного парагрипу є типоспецифічним і нетривалим, що зумовлює можливість повторних захворювань. Специфічної вакцини проти парагрипу не застосовують, а профілактика базується на розриві повітряно-крапельного механізму передачі, зокрема ізоляції хворих та дотриманні гігієни. Ключовою ознакою є респіраторний характер захворювання, ураження верхніх дихальних шляхів і передача вірусу з мікрокраплями слизу. Саме це прямо вказує на повітряно-крапельний шлях передачі та виключає всі інші запропоновані варіанти.

Чому інші варіанти не підходять

Через укус тварин
Передача через укуси характерна для зоонозних інфекцій, зокрема сказу. Віруси парагрипу не передаються від тварин людині таким шляхом і не мають відповідного механізму проникнення.
Парентеральний
Парентеральний шлях властивий інфекціям, що передаються через кров або медичні маніпуляції, наприклад вірусним гепатитам. Парагрип не циркулює в крові в інфекційно значущих концентраціях і не передається таким шляхом.
Трансмісивний
Трансмісивний шлях передбачає участь переносників, зокрема комах. Парагрип не має природного резервуару серед членистоногих і не передається через укуси комарів чи кліщів.
Фекально-оральний
Фекально-оральний шлях характерний для ентеровірусів і кишкових інфекцій. Віруси парагрипу реплікуються в дихальних шляхах, а не в кишечнику, тому цей механізм для них не характерний.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Параміксовіруси (парагрип, кір, паротит)