Чоловік, хворий на бронхіальну астму, тривалий час приймає преднізолон. Який механізм дії препарату?

Чому це правильна відповідь

Преднізолон належить до глюкокортикостероїдів, синтетичних аналогів кортизолу з вираженою протизапальною та імуносупресивною дією. Основний механізм дії реалізується через цитозольні глюкокортикостероїдні рецептори GRα, з якими преднізолон зв’язується з високою афінністю, комплекс транслокуються в ядро та модулює транскрипцію генів через зв’язування з глюкокортикостероїдними елементами відповіді GRE. Транскрипційно індукується синтез ліпокортину-1 (анексину A1), який гальмує активність фосфоліпази А2, блокуючи гідроліз фосфоліпідів мембрани з вивільненням арахідонової кислоти. Гальмування фосфоліпази А2 призводить до зменшення утворення всіх медіаторів арахідонового каскаду — простагландинів (через циклооксигеназний шлях), тромбоксанів, лейкотрієнів (через ліпоксигеназний шлях), що знижує запальну реакцію, бронхоспазм, набряк слизової та гіперсекрецію в дихальних шляхах. Додатково глюкокортикостероїди пригнічують транскрипцію прозапальних цитокінів (IL-1, IL-6, TNF-α), зменшують експресію адгезивних молекул та інгібують проліферацію Т-лімфоцитів, що пригнічує хронічне запалення при бронхіальній астмі. Фармакокінетика преднізолону включає високу пероральну біодоступність (80–90%), зв’язування з транскортином та альбуміном, метаболізм у печінці через CYP3A4 з утворенням неактивних метаболітів, виведення нирками. Тривале застосування вимагає поступового зниження дози через пригнічення ГГН-осі з ризиком наднирникової недостатності, кумуляція мінімальна при стандартних дозах, але у літніх та при печінковій недостатності період напіввиведення подовжується. Клінічно преднізолон застосовується при тяжкій та гормонозалежній бронхіальній астмі для контролю запалення, зменшення частоти загострень. Побічні ефекти при тривалому прийомі — кушингоїд, остеопороз, гіперглікемія, імуносупресія з ризиком інфекцій, катаракта, пригнічення ГГН-осі через негативний зворотний зв’язок на рівні гіпоталамуса та гіпофіза. Саме цей варіант правильний, бо ключова фармакологічна ознака дії глюкокортикостероїдів при бронхіальній астмі — гальмування фосфоліпази А2 з блокадою арахідонового каскаду; причинно-наслідковий зв’язок прямий: індукція ліпокортину → інгібіція фосфоліпази А2 → зменшення медіаторів запалення → контроль астми, на відміну від блокаторів лейкотрієнових рецепторів (монтелукаст), гістамінових (антигістамінні), натрієвих каналів (локальні анестетики) чи дигідрофолатредуктази (метотрексат).