Офтальмолог з діагностичною метою (розширення зіниць для огляду очного дна) використав 1% розчин мезатону. Мідріаз, викликаний препаратом, обумовлений:

Чому це правильна відповідь

Мезатон (фенілефрин) є високоселективним агоністом α₁-адренорецепторів і при місцевому застосуванні у вигляді 1–2,5–10 % розчину викликає швидке і тривале розширення зіниці (мідріаз) за рахунок прямої стимуляції α₁-адренорецепторів радіального м’яза райдужки (m. dilatator pupillae). Активація α₁-рецепторів на мембрані міоцитів радіального м’яза через Gq-білок активує фосфоліпазу С, підвищує утворення IP3/DAG, мобілізує Са²⁺ із саркоплазматичного ретикулуму і викликає скорочення м’яза, що призводить до розширення зіниці без значного впливу на циліарний м’яз і акомодацію. Саме цей механізм використовується в офтальмології для діагностичного мідріазу при огляді очного дна, оскільки фенілефрин практично не впливає на циліарний м’яз і не викликає циклоплегії (на відміну від М-холіноблокаторів). На відміну від тропікаміду чи атропіну, які розширюють зіницю через блокаду М₃-холінорецепторів сфінктера зіниці і циліарного м’яза, фенілефрин діє виключно на α₁-рецептори радіального м’яза і не порушує акомодацію, що дозволяє проводити рефрактометрію після його застосування. Додатково α₁-стимуляція судин кон’юнктиви та райдужки викликає короткочасне звуження кон’юнктивальних судин і зниження внутрішньоочного тиску при відкритокутовій глаукомі. Ефект мідріазу настає через 10–15 хвилин і триває 3–6 годин (залежно від концентрації). Фармакокінетично при місцевому застосуванні фенілефрин майже не всмоктується системно, не чинить центральних ефектів і не взаємодіє з β- чи α₂-рецепторами в оці. Саме пряма активація α₁-адренорецепторів радіального м’яза райдужки є єдиним механізмом, який забезпечує чистий діагностичний мідріаз без циклоплегії при використанні мезатону в офтальмологічній практиці.