Під час глікогенозу (хвороби Гірке) пригнічується перетворення глюкозо-6-фосфату на глюкозу, що супроводжується порушенням розпаду глікогену в печінці. Дефіцит якого ферменту є причиною цього захворювання?

Чому це правильна відповідь

Хвороба Гірке (глікогеноз типу Iа, також Іb при дефекті транспортера) — це спадкове порушення вуглеводного обміну, зумовлене дефіцитом мікросомальної глюкозо-6-фосфатази (G6Pase), локалізованої у внутрішній мембрані ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів та проксимальних канальців нирок. Цей фермент каталізує гідроліз глюкозо-6-фосфату до вільної глюкози та фосфату — останній етап як глікогенолізу, так і глюконеогенезу. При дефіциті G6Pase глюкозо-6-фосфат, що утворюється при розпаді глікогену глікогенфосфорилазою та дефосфорилюючою ферментом, а також при глюконеогенезі, не може покинути ЕР і вийти в кров. Накопичення глюкозо-6-фосфату алостерично активує глікогенсинтазу і пригнічує глікогенфосфорилазу, що призводить до масивного відкладення глікогену в печінці та нирках (гепато-нефромегалія). Одночасно блокується вивільнення глюкози в кров, що викликає тяжку гіпоглікемію натще (часто <2 ммоль/л) вже через 2–3 години після їжі. Накопичений глюкозо-6-фосфат спрямовується в пентозофосфатний шлях (підвищення НАДФН → посилений синтез жирних кислот → гіпертригліцеридемія) та в гліколіз (накопичення пірувату → лактат-ацидоз, гіперлактатемія). Гіперлактатемія пригнічує реабсорбцію сечової кислоти, що разом із гіперліпідемією сприяє розвитку подагри та ксантоматозу. Регуляція G6Pase здійснюється на рівні транскрипції глюкагоном та інсуліном: глюкагон через цАМФ і CREB індукує експресію гена G6Pase, інсулін пригнічує. При дефіциті ферменту ця регуляція неможлива, тому навіть при стимуляції глікогенолізу глюкоза не надходить у кров. Клінічно: гіпоглікемічні судоми, лялькове обличчя, великий живіт, відставання в рості, кровоточивість через порушення функції тромбоцитів, лактат-ацидоз, гіперурікемія, гіперліпідемія. Саме дефіцит глюкозо-6-фосфатази є єдиною причиною причиною глікогенозу типу I, що чітко відрізняє його від інших глікогенозів.