У чотирирічної дитини спостерігаються гепатомегалія та гіпоглікемія. Біохімічним методом виявлено дефіцит глюкозо-6-фосфатази. Яке захворювання, ймовірно, у пацієнта?

Чому це правильна відповідь

Дефіцит глюкозо-6-фосфатази є характерним біохімічним дефектом глікогенозу І типу — хвороби Гірке. Це порушення належить до спадкових хвороб обміну вуглеводів, при яких клітини печінки та нирок не можуть ефективно виконувати фінальний етап глюконеогенезу та глікогенолізу — перетворення глюкозо-6-фосфату на вільну глюкозу. Оскільки цей фермент локалізований на внутрішній поверхні мембрани ендоплазматичного ретикулума, його відсутність блокує вихід глюкози у кров і призводить до важкої гіпоглікемії. Механізм патології полягає в тому, що глюкозо-6-фосфат, який утворюється в результаті розщеплення глікогену або під час глюконеогенезу, не може бути дефосфорильований. Це спричиняє масивне накопичення глікогену в печінці та нирках, адже глюкозо-6-фосфат спрямовується назад у глікогеногенез. Фермент глікогенсинтаза активно працює через високу концентрацію глюкозо-6-фосфату як алостеричного активатора, що ще більше збільшує запас глікогену та викликає гепатомегалію. Регуляторно організм намагається компенсувати гіпоглікемію через підвищення рівнів глюкагону, адреналіну та кортизолу, однак ці гормони не можуть реалізувати свій ефект, бо кінцева ланка шляху — глюкозо-6-фосфатаза — блокує вихід глюкози. Це посилює лактатоацидоз, оскільки надлишок глюкозо-6-фосфату активно направляється у гліколіз з утворенням лактату. Також зростає продукція триацилгліцеролів і сечової кислоти внаслідок порушеного балансу енергетичних шляхів. Клінічно цей механізм проявляється тяжкою гіпоглікемією натще, гепатомегалією, підвищеним рівнем лактату, гіперліпідемією та гіперурикемією. Поєднання гепатомегалії та глибокої гіпоглікемії у дитини з доведеним дефіцитом глюкозо-6-фосфатази є класичним описом хвороби Гірке, що дозволяє чітко відмежувати її від інших спадкових ферментопатій. Тому саме хвороба Гірке є єдиним варіантом, який повністю відповідає біохімічному дефекту — відсутності глюкозо-6-фосфатази, що й визначає патогенез, лабораторні зміни та клінічну картину.