У чотирирічної дитини спостерігаються гепатомегалія та гіпоглікемія. Біохімічним методом виявлено дефіцит глюкозо-6-фосфатази. Яке захворювання ймовірно у пацієнта?

Чому це правильна відповідь

У цьому випадку йдеться про спадкову ферментопатію вуглеводного обміну, що уражає печінку та нирки і безпосередньо порушує підтримання глікемії. Ключовою ознакою є поєднання гепатомегалії з вираженою гіпоглікемією у дитини, що вказує на дефект фінального етапу як глікогенолізу, так і глюконеогенезу. Глюкозо-6-фосфатаза є мембранним ферментом ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів і нефроцитів, який каталізує гідроліз глюкозо-6-фосфату з утворенням вільної глюкози та неорганічного фосфату. Саме ця реакція є завершальною для вивільнення глюкози в кров незалежно від джерела її утворення — з глікогену або з не-вуглеводних субстратів. При дефіциті глюкозо-6-фосфатази глюкозо-6-фосфат не може перетворюватися на вільну глюкозу і накопичується всередині клітин. Це призводить до посиленого синтезу глікогену і його відкладання в печінці, що біохімічно пояснює розвиток гепатомегалії. Одночасно порушується вихід глюкози в кров, що спричиняє тяжку гіпоглікемію натще. Регуляторні механізми, опосередковані глюкагоном та адреналіном, у цьому випадку стають неефективними, оскільки навіть при активації глікогенолізу і глюконеогенезу кінцева реакція утворення вільної глюкози заблокована. Надлишок глюкозо-6-фосфату перенаправляється у пентозофосфатний шлях і гліколіз, що може супроводжуватися гіперлактатемією та іншими метаболічними зсувами. Клінічно хвороба Гірке проявляється у ранньому дитячому віці гепатомегалією, тяжкою гіпоглікемією, затримкою росту та метаболічними порушеннями, що чітко відповідає описаній у задачі ситуації. Визначальним біохімічним критерієм є саме дефіцит глюкозо-6-фосфатази. Таким чином, правильність відповіді "Хвороба Гірке" зумовлена прямим причинно-наслідковим зв’язком між дефіцитом глюкозо-6-фосфатази, неможливістю утворення вільної глюкози, розвитком гіпоглікемії та накопиченням глікогену в печінці.