Хворий госпіталізований з попереднім діагнозом "черевний тиф". Яке живильне середовище з перерахованих можна використати для виділення гемокультури?
- А МПБ
- Б Середовище Левенштейна-Иенсена
- В Жовчний бульйон Правильна
- Г Жовтково-сольовий агар
- Д Кров ’яний агар
Чому це правильна відповідь
Salmonella Typhi є грамнегативною рухливою паличкою з перитрихіальними джгутиками, належить до факультативних анаеробів, не утворює спор чи капсули, має соматичний O-антиген, джгутиковий H-антиген та Vi-антиген, який маскує O-антиген і ускладнює серологічну діагностику. Збудник строго патогенний для людини, характеризується високою інвазивністю та здатністю до внутрішньоклітинного виживання в макрофагах. У крові Salmonella Typhi присутня переважно в перші 7–10 днів захворювання, що робить гемокультуру ключовим методом ранньої діагностики черевного тифу. Для виділення гемокультури при підозрі на черевний тиф класично використовують жовчний бульйон, який є середовищем збагачення, що містить жовчні солі. Жовчні солі інгібують зростання нормальної флори крові, зокрема грампозитивних коків та інших супутніх мікроорганізмів, але не пригнічують ріст сальмонел, які стійкі до дії жовчі завдяки особливостям зовнішньої мембрани. Посів крові в жовчний бульйон у співвідношенні 1:10 дозволяє селективно накопичувати Salmonella Typhi навіть при низькій бактерієміі, після чого проводять пересів на тверді диференційно-діагностичні середовища, такі як Endo, Плоскірєва чи вісмут-сульфіт агар. Патогенез черевного тифу включає фекально-оральний шлях передачі, проникнення через тонку кишку, інвазію М-клітин пейєрових бляшок, розмноження в макрофагах регіонарних лімфовузлів та подальшу дисемінацію з бактеріємією. Бактеріємія є характерною для першого тижня хвороби, коли клінічні прояви ще неспецифічні, тому раннє виділення збудника з крові має вирішальне значення для підтвердження діагнозу. Жовчний бульйон оптимально забезпечує виявлення сальмонел саме в цій фазі завдяки селективним властивостям. Діагностика черевного тифу на ранніх стадіях базується переважно на гемокультурі з використанням жовчного бульйону як первинного середовища збагачення, далі проводять ідентифікацію за культуральними, біохімічними та серологічними ознаками. Пізніше застосовують виділення з сечі, калу чи розеол, а також серологічні реакції, такі як Відаля чи РНГА. Імунітет при черевному тифі переважно клітинний, опосередкований Т-лімфоцитами та макрофагами, гуморальні антитіла з'являються пізніше; післяінфекційний імунітет нестерильний, можливі рецидиви та носійство. Вакцини існують — пероральна жива Ty21a та парентеральна Vi-полісахаридна, профілактика включає санітарно-гігієнічні заходи та вакцинацію в ендемічних регіонах. Саме жовчний бульйон є правильним варіантом, оскільки при черевному тифі в фазі бактеріємії необхідне середовище збагачення, селективне для сальмонел, а жовчні солі забезпечують пригнічення супутньої флори та накопичення Salmonella Typhi. Інші середовища або не мають селективності для ентеробактерій у крові, або призначені для зовсім інших збудників чи етапів діагностики.