До інфекційного відділення шпиталізовано пацієнта із встановленим попереднім діагнозом: черевний тиф. Хворіє впродовж трьох днів. Температура тіла - 39°С. Який метод лабораторної діагностики потрібно застосувати для підтвердження діагнозу?

Чому це правильна відповідь

Збудником черевного тифу є Salmonella Typhi, грамнегативна паличкоподібна бактерія родини Enterobacteriaceae з перитрихіальними джгутиками, факультативно-анаеробна, без спороутворення чи капсули в типових штамах, має соматичний O-антиген, джгутиковий H-антиген та поверхневий Vi-антиген, що маскує O-антиген і перешкоджає фагоцитозу. Vi-антиген є важливим фактором вірулентності, оскільки зменшує комплемент-опосередкований лізис на ранніх етапах інфекції. Основними факторами патогенності є ендотоксин ліпополісахариду клітинної стінки, що викликає системну токсичну реакцію, здатність до внутрішньоклітинного виживання в макрофагах завдяки системі типу III секреції (SPI-1 та SPI-2), що інгібують фаголізосомне злиття, адгезини та інвазини для проникнення через М-клітини пейєрових бляшок; тропність до ретикулоендотеліальної системи (лімфовузли, селезінка, печінка, кістковий мозок) визначає бактеріємію та хронічне носійство в жовчному міхурі. Патогенез черевного тифу на ранній стадії (перший тиждень) характеризується бактеріємією після проникнення через кишкову стінку та розмноження в макрофагах, бактерії дисемінують гематогенно, викликаючи постійну лихоманку, інтоксикацію, відносну брадикардію; пізніше розвиваються виразки в пейєрових бляшках з ризиком перфорації; вроджена імунна відповідь активує макрофаги та нейтрофіли, набута клітинно-гуморальна формує антитіла до O-, H- та Vi-антигенів, але не завжди запобігає хронічному носійству. Діагностика на ранній стадії (перші дні хвороби з високою лихоманкою) базується на виділенні гемокультури – посіві крові на жовчний бульйон чи середовища збагачення з подальшою ідентифікацією за біохімічними та серологічними властивостями, чутливість висока саме в перші 7–10 днів; матеріалом є венозна кров 10–15 мл, пізніше ефективні копрокультура чи уринокультура, серологічні методи (реакція Відаля) інформативні з другого тижня за динамікою титрів, що диференціює від паратифів чи інших сальмонельозів. Імунітет при черевному тифі переважно клітинний з активацією Т-лімфоцитів для елімінації внутрішньоклітинних бактерій, гуморальний компонент сприяє запобіганню реінфекції; післяінфекційний імунітет нестійкий через антигенну варіабельність Vi, вакцини – пероральна жива Ty21a чи полісахаридна Vi для парентерального введення, профілактика включає контроль води та харчування, санацію носіїв. Варіант "Виділення гемокультури" є правильним, оскільки на третій день хвороби з температурою 39°C ключовим є бактеріємія Salmonella Typhi, що робить посів крові найчутливішим методом для етіологічного підтвердження саме в ранній період; це чітко відрізняє від копро- чи уринокультури (ефективні пізніше), серологічного методу (антитіла з'являються з другого тижня) чи білікультури (для жовчного носійства).