На розтині хворого, який багато років працював на шахті і помер від хронічної легенево-серцевої недостатності, виявлено, що легені малоповітряні, значно ущільнені, склерозовані, верхівки емфізематозно змінені, поверхня сіро- чорного кольору, на розрізі тканина легенів аспідно-чорного кольору. Від якої хвороби настала смерть?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку описано пневмоконіоз, пов’язаний із тривалим вдиханням вугільного пилу, що відповідає антракозу. Це хронічний професійний патологічний процес, який належить до групи пилових уражень легень і супроводжується прогресуючим інтерстиціальним фіброзом. Макроскопічно легені при антракозі малоповітряні, щільні, значно ущільнені та склерозовані, з характерним сіро-чорним або аспідно-чорним забарвленням поверхні й тканини на розрізі. Такий колір зумовлений масивним відкладанням вугільного пилу в макрофагах та інтерстиції. Верхівкові відділи часто емфізематозно змінені як компенсаторна реакція на втрату еластичності та вентиляційної здатності нижчих відділів. Мікроскопічно визначаються скупчення пилових макрофагів, навантажених вуглецевими частками, у міжальвеолярних перегородках, перибронхіально та периваскулярно. Поступово формується дифузний або вузловий фіброз, що порушує архітектоніку легеневої тканини та зменшує ефективну площу газообміну. Патогенетично тривале надходження вугільного пилу активує макрофаги та фібробласти, стимулюючи розвиток склеротичних змін. Прогресуючий фіброз легень призводить до підвищення тиску в малому колі кровообігу, формування легеневої гіпертензії та розвитку хронічного легеневого серця, що і стало безпосередньою причиною смерті. Саме поєднання професійного анамнезу шахтаря, аспідно-чорного забарвлення легенів, вираженого склерозу та ознак хронічної легенево-серцевої недостатності дозволяє однозначно ідентифікувати антракоз як причину смерті, а не інші варіанти пневмоконіозів.