При розтині померлого від чуми хворого на фоні геморагічного синдрому знайдено геморагічний некроз шкіри стегна, лімфангіт, пахвинний геморагічний лімфаденіт. Назвіть форму чуми:

Чому це правильна відповідь

Шкірно-бубонна форма чуми є локалізованою формою бубонної чуми з первинним ураженням шкіри в місці укусу інфікованої блохи та подальшим поширенням Yersinia pestis лімфогенним шляхом до регіонарних лімфовузлів, що супроводжується вираженим геморагічно-некротичним компонентом через продукцію потужних токсинів та ендотеліотропну дію збудника. Макроскопічно на шкірі стегна виявляється первинний афект у вигляді геморагічного некрозу з чорним струпом, навколо — зона гіперемії та набряку, регіонарний пахвинний лімфаденіт з великими геморагічно-некротичними бубонами, лімфангіт у вигляді червоних смуг по ходу лімфатичних судин, тоді як мікроскопічно в шкірі — коагуляційний некроз епідермісу та дерми з масивними крововиливами, в лімфовузлах — тотальний геморагічний некроз з розплавленням лімфоїдної тканини, великою кількістю грамнегативних паличок з біполярним фарбуванням, периваскулярні крововиливи та тромбози судин, відсутність вираженої лейкоцитарної реакції через пригнічення імунітету токсином. Ці морфологічні зміни пов’язані з етіологією та патогенезом, де Yersinia pestis, проникаючи через мікротравму шкіри, швидко розмножується в місці впровадження, продукує коагулазу та фібринолізин, що викликає тромбози та некроз, а плазмідні токсини (F1-антиген, V/W-антигени) пригнічують фагоцитоз і викликають апоптоз макрофагів, сприяючи лімфогенному поширенню до бубонів з їх геморагічним розплавленням. Ускладнення шкірно-бубонної чуми включають вторинну чумну септицемію з дисемінацією в легені, ЦНС, розвиток вторинно-легеневої чи вторинно-септичної форми, гангрену дистальних відділів кінцівок, ДВЗ-синдром та летальний поліорганний колапс. В контексті аутопсії з геморагічним некрозом шкіри стегна, лімфангітом та пахвинним геморагічним лімфаденітом на тлі геморагічного синдрому правильним є саме шкірно-бубонна форма, оскільки лише вона має первинний шкірний афект з регіонарним бубоном та лімфангітом, тоді як первинно-легенева форма починається з легень, первинно-септична — з блискавичної бактеріємією без локальних проявів, а бубонна — без шкірного некрозу. Крім того, локалізація первинного афекту на стегні та пахвинний бубон чітко вказують на лімфогенний шлях від шкіри нижньої кінцівки. На відміну від простої бубонної форми, шкірно-бубонна завжди має первинне ураження шкіри, що є діагностичною ознакою та відображає місце проникнення збудника.